Цікаве поповнення моєї колекції

Ця світлина взята звідси Не все так проблемно у старенькій Європі, слава Богу! Є ще порох, тобто Дух надихає 🙂 Дякуючи френду Володимиру Анту, відкрила для себе оцей цікавий сайт: дядько у германському селі має хоббі прикрашати писанками яблуню у своєму саду, приохотив до цього ж дітей, а потім і онуків. Яблуня розросталась, і до неї почали нести писанки односельці, а згодом – привозити з усієї Германії. До писанкового дерева стали приїздити екскурсії, і тепер шлють писанки з усього світу. От як варто брати участь у креативному відтворенні рідної ідентичності та відповідному наповненні оточуючого виховного простору! Отут – фотогалерея, зверніть увагу, який чепурний в них будиночок та садиба, яка дружна чималенька родина, яка до них увага гостей, і скільки ідей можна почерпнути для творення наших великодніх деревець!

 

Передвеликоднє

поповнення моєї колекції світлин. На вікні дитини щось фотографувати стало ще цікавіше, дякуючи сусідам 😉

Такі писанки, виконані за мотивами старокиївських технік мережанка та подільська пістря, поїхали на передвеликодній Пластовий ярмарок, що цього року відбувся у Києві біля церкви св.Миколи на Аскольдовій могилі (УГКЦ).

Присутні на ярмарку їх оцінили: пластова скарбничка на курінний табір поповнилася 🙂

 

Київські пластуни взяли участь у передвеликодньому благодійному ярмарку

Навесні на своїх майстерках діти, починаючи з найменших пластунів, виготовляли писанки (класичні українські, з писачком, свічками, фарбами, піснями 🙂 ) та інші сувеніри і прикраси для передвеликоднього благодійного ярмарку, що відбувся сьогодні під церквою св.Миколи (біля Аскольдової могили) .

Пласт – це те, що потрібно українським дітям для гідного товариства, товаришування, само- та взаємонавчання бути українцями, здоровими фізично та духовно.

 

Старокиївські писанки

СКАРБИ УКРАЇНСЬКИХ ДУХОВНИХ ТРАДИЦІЙ – ОБЕРЕГИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ (якщо ці традиції, звичайно, розвивати)

Традиції народу живуть та живлять Дух доти, доки вони не лише вивчаються, але й розвиваються, стають предметом співтворчості батьків та дітей, кількох поколінь родини. Для дітлахів особливо важливою є особиста доступна участь у процесі витворення чогось оригінального – такого, над чим можна постаратися та вкласти щось своє. Для батьків – спільне виготовлення традиційних виробів (особливо сакрального характеру) є чудовою нагодою розповідати дітям про походження й сенс обрядів, про їх роль в історії роду та народу, про родинні традиції, як вони передавалися їм.