Розпочались шкільні канікули: як зробити їх цікавими та змістовними для наших дітей

Зараз так в мене обставини складаються, що можу писати тільки щось легеньке :). Слава Богу, наукова публіцистика може використовуватися як сировина у нашому проекті “Практичне релігієзнавство”. Втім, мене завжди цікавило корисне й доцільне: зокрема – робити його там і так, де і як можливо 😉 Звісно, мій комплект корисного й доцільного – одухотворений :). Отже, чергова стаття в ДТ: Грядуть шкільні канікули: як зробити їх цікавими та змістовними для наших дітей

Шкільні канікули, довгоочікувані для більшості школярів, для чималої кількості батьків настають, як в нас зима, зненацька, змінюючи одні проблеми на інші. Замість співати оди омріяному літові, для багатьох мам і тат постають питання, чим зайняти своїх чад. Адже не в усіх є спасенне село з бабусями-дідусями (куди до того ж не всі діти хочуть їхати), ціни на дитячі табори-санаторії боляче кусаються, а мандрувати ціле літи родиною мало хто спроможний. Отже, виникає проблема, що робити у спекотному місті, або чим привабити у родичів за містом, та куди поїхати за цікавими пригодами.

І тут для кожної вікової категорії можуть бути свої можливості – найпрактичніші ідеї, однак, мають враховувати зацікавлення різного віку, для кількох братів-сестер. Розглянемо такі варіанти, котрі сприяють не лише підтримці й поліпшення здоров’я фізичного, але й морального, а також, не побоюсь цього слова – духовного. При тому зупинимося на тих, що є мало бюджетними, реальними для дітей з різних родин (і їх батьків), або й навіть тих, які можуть принести певних приробіток чи інший зиск.

 

Христос Воскрес!

Христос Воскрес!

Мені подобається це привітання, подобаються ці світлі дні, більше, ніж в середньому 🙂 подобаються зустрічні перехожі, в яких зараз частіше на обличчях – відбиток свята, а в руках – його атрибути. Особливо радують великодні кошики, накриті вишитими рушниками, переплетені віночками та жовто-блакитними стрічками, надто – в дитячих оберемках. Як добре, що в столиці нашої держави не лише в магазинних вітринах милують око великодні композиції, але й розклеєні афіші великодніх виставок, концертів, святкувань в українських музеях.

 

Київські пластуни взяли участь у передвеликодньому благодійному ярмарку

Навесні на своїх майстерках діти, починаючи з найменших пластунів, виготовляли писанки (класичні українські, з писачком, свічками, фарбами, піснями 🙂 ) та інші сувеніри і прикраси для передвеликоднього благодійного ярмарку, що відбувся сьогодні під церквою св.Миколи (біля Аскольдової могили) .

Пласт – це те, що потрібно українським дітям для гідного товариства, товаришування, само- та взаємонавчання бути українцями, здоровими фізично та духовно.

 

Храмове свято під українськими прапорами

На цей Великдень встигла небагато зібрати матеріалу, от хіба що запалення великоднього вогню – така енергетична фотка.

Форма, звісно, це ще не зміст, але останній має подаватися в певних формах, опредмечених, що особливо важливо для дітей. То ж я радію тому, що великодні символи востребувані 🙂

І мені дуже подобається свідоме сусідство сакральної та національної символіки як вільне ствердження нашої ідентичності. Українська національна ідентичність (як і здорова духовна ідентичність в тих чи інших конфесійних та світоглядних формах) – це наш квиток в завтрашній день, який ми маємо сотворити для себе й наших дітей. “Ви – діти Творця, й поводьтеся, як діти Творця” 😉

Вчора, 3 травня, зробила кілька характерних фото на храмовому святі собору святого Олександра в Києві.

От що мені, зокрема, подобається – українські прапорці 🙂 І це не лише на фасаді, біля центрального входу, але й на бічному, у дворі, де з вулиці не видно й зазвичай зачинено, і ходять тільки свої.

Ну і біля входу в єпископську резиденцію 🙂

Йдемо в середину. Вівтарний престол прикрашений корзинами з жовтими і блакитними хризантемами.

З дітьми там працюють досить ефективно. Коли я дивлюся на цих дітей, думаю, що їм дуже пощастило – вони отримують здорове духовне щеплення 🙂 та мають достойне товариство як однолітків, так і виховників. “Дитячий” священик в соборі святого Олександра – просто диво, дитячий Пастир і Педагог-психолог дійсно від Бога, і дуже віддані своєму покликанню виховниць – сестри.

Абсолютна більшість з більше тисячи віруючих пішли до причастя.

Благословення дітей та молоді. Що посієш – те й пожнеш… Приємна в мене спеціалізація 🙂

 

Історичний митрополичий Галич як осередок релігієзнавчого туризму та патріотичного виховання молоді

Історичний митрополичий Галич притягає неабиякий інтерес дослідників – насамперед, істориків та релігієзнавців. Зрозуміло, в першу чергу вивчається непересічна історія походження й розквіту Галича, його роль в церковному й державному розвитку українських земель. Однак на сьогоднішній день існує не менш важливий та цікавий ракурс його дослідження – як осередку релігієзнавчого туризму та патріотичного виховання молоді.