Продовжую записувати свідчення, які знадобляться для вкрай важливої однієї з наступних, сподіваюся, планових тем нашого Відділення релігієзнавства (“Джерела і способи знайомства з релігіями й Церквами за дитячих і юнацьких років теперішніх дорослих поколінь українців”).

Київ, рік 1987 або 1988. Пригадую, що тоді у розмові з молодшою сестрою моєї подруги вона сказала, що одна з книг, які їм задавали читати на літо, не входитиме в тематичне коло художньої літератури, за якими пишуться твори (вчителька не пояснила, чому). Йшлося про твір Е.Л.Войнич “Ґедзь”; на уроках його ніяк не розбирали. Дівчина зазначила, що, значить, читала даремно те, що їй не подобалось, видалось нудним.