Ольга Недавня © Наукові архіви

Крім, зрозуміло, Києва, згідно моїх спеціалізацій це, переважно: Львів з його “Історією релігії”, а потім і з конференціями в УКУ; Галич, де теж домінує історична тематика; Чернівці з соціальними аспектами діяльності Церков та РО; Івано-Франківськ з його українсько-ватиканською тематикою, а також Тернопіль з проблематикою кореляцій релігійно-церковного та національного.

Першим для мене був якраз останній (з 1996), треба буде відсканувати фотки та описати.

Потім приєднався Львів (1997 – перші польові дослідження й набіг 🙂 на бібліотеку Стефаника), з 1998 – власне конференції.

Львів став і першим конференційним містом для доньки (2006). Богдана – моя співдоповідачка

Левова частка приміщень музею історії релігії –  в домініканському храмовому комплексі

Львів я полюбила ще з екскурсій у віці школярському. Не можу сказати, що він мені став зовсім рідний (бува відчувалася, скажімо так, якась немулююча мене дистанція), однак – зрозумілим і прийнятим став, а також сприймався таким_як_треба (як це було і в Прибалтиці). А потім – потім я допалася, після жовто-блакитного, до червоно-чорного ;), ну і тут вже, звичайно, з притаманним завзяттям, стала його місцями “перебігати” 🙂 Однак, Львів – то є Львів.

Люблю Львів, зокрема, за те, що в нього – більш-менш з ідентичністю 😉

Цьогоріч, у десятиліття першої нашої спільної з Богданою доповіді на конференції з Історії релігій, ми знов приїхали разом, але вже запрошені окремо. Шалено пишаюся, несамовите щастя! Богдана добре справилась 🙂

Чернівці (з 1999). Симпатичне місто, особливо університет, колишні митрополитчі палати. Не так воно мене заторкнуло, як Львів, але теж приємна в нього фізіономія.

А які магнолії!

Університет нагадує замок

а Конференційний зал – палац

Університетська церква

Івано-Франківськ (з 2000). Не відразу в мене склався цілісний його образ. Взагалі, то мабуть ще процес. Ось його виразна мозаїка:

Безперечно, це все знаково

Галич (з 2009). На місті середньовічного маєстатного Галича – Крилос із заповідником, котрий відроджується. Церкви зберіглися або відбудовуються, а від фортеці залишилася, на жаль, по суті лише вежа. Досить енергетичне місце, і потенційне в сенсі духовно-культурного та туристично-пізнавального центру. З гори Крилоса видні Карпати.