Крім, зрозуміло, Києва, згідно моїх спеціалізацій це, переважно: Львів з його “Історією релігії”, а потім і з конференціями в УКУ; Галич, де теж домінує історична тематика; Чернівці з соціальними аспектами діяльності Церков та РО; Івано-Франківськ з його українсько-ватиканською тематикою, а також Тернопіль з проблематикою кореляцій релігійно-церковного та національного.

Першим для мене був якраз останній (з 1996), треба буде відсканувати фотки та описати.

Потім приєднався Львів (1997 – перші польові дослідження й набіг 🙂 на бібліотеку Стефаника), з 1998 – власне конференції.

 

Богдана - моя співдоповідачка

Львів став і першим конференційним містом для доньки (2006). Богдана – моя співдоповідачка

 

Левова частка приміщень музею історії релігії –  в домініканському храмовому комплексі

  

Львів я полюбила ще з екскурсій у віці школярському. Не можу сказати, що він мені став зовсім рідний (бува відчувалася, скажімо так, якась немулююча мене дистанція), однак – зрозумілим і прийнятим став, а також сприймався таким_як_треба (як це було і в Прибалтиці). А потім – потім я допалася, після жовто-блакитного, до червоно-чорного ;), ну і тут вже, звичайно, з притаманним завзяттям, стала його місцями “перебігати” 🙂 Однак, Львів – то є Львів.

  

Люблю Львів, зокрема, за те, що в нього – більш-менш з ідентичністю 😉

  

DSCN4092-1Цьогоріч, у десятиліття першої нашої спільної з Богданою доповіді на конференції з Історії релігій, ми знов приїхали разом, але вже запрошені окремо. Шалено пишаюся, несамовите щастя! Богдана добре справилась 🙂

Чернівці (з 1999). Симпатичне місто, особливо університет, колишні митрополитчі палати. Не так воно мене заторкнуло, як Львів, але теж приємна в нього фізіономія.

 

А які магнолії!

 

Університет нагадує замок

 

а Конференційний зал – палац

 

Університетська церква

 

 

Івано-Франківськ (з 2000). Не відразу в мене склався цілісний його образ. Взагалі, то мабуть ще процес. Ось його виразна мозаїка:

 

Безперечно, це все знаково

  

 

  

Галич (з 2009). На місті середньовічного маєстатного Галича – Крилос із заповідником, котрий відроджується. Церкви зберіглися або відбудовуються, а від фортеці залишилася, на жаль, по суті лише вежа. Досить енергетичне місце, і потенційне в сенсі духовно-культурного та туристично-пізнавального центру. З гори Крилоса видні Карпати.

 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s