Від Ґедзя відмахнулись

Продовжую записувати свідчення, які знадобляться для вкрай важливої однієї з наступних, сподіваюся, планових тем нашого Відділення релігієзнавства (“Джерела і способи знайомства з релігіями й Церквами за дитячих і юнацьких років теперішніх дорослих поколінь українців”).

Київ, рік 1987 або 1988. Пригадую, що тоді у розмові з молодшою сестрою моєї подруги вона сказала, що одна з книг, які їм задавали читати на літо, не входитиме в тематичне коло художньої літератури, за якими пишуться твори (вчителька не пояснила, чому). Йшлося про твір Е.Л.Войнич “Ґедзь”; на уроках його ніяк не розбирали. Дівчина зазначила, що, значить, читала даремно те, що їй не подобалось, видалось нудним.

 

Слово православного пастиря на 14 лютого

Дякую тобі, Господи, за ще один День святого Валентина, який ми святкуємо як одне з таких наших, теплих родинних свят.

 

Поруч з найкращими подарунками, якими є ні з чим незрівнянне щастя життя в любові з чоловіком та всіма рідними, сьогодні я маю ще й чудовий професійний подарунок, котрий є водночас для мене й особистим та національним: оце мудре слово справжнього Пастиря, якому дай, Боже, успіхів у його душпастирській праці. 

 

Святий Валентине, не забувай нас і надалі, ми ж-бо працюємо на одну справу 🙂

 

 

від користувача Yevhen Zapletnyuk

з 14 лютого 2013 р. о 12:35 ·

Дорогі брати і сестри! Щиро вітаю вас із Святом усіх закоханих! Якщо ви думаєте, що у вашому житті буде щось більш важливе за Любов – ви помиляєтесь. І доки всі сперечаються про те, чи варто нам святкувати, чи не варто, я закликаю всіх

 

Такого поповнення моєї фотоколекції ще не було: саморобний хрест, вирізаний з медалі

Зараз не дуже виходить публікувати тексти, але ось це – справді варто зафіксувати.

Побачила в ФБ у Vladimir Kozlov Якщо хтось знає першоджерело світлини, дуже прошу підказати у коментах. Це просто приголомшливе проростання ідентичності в екстремальних умовах! (Цей саморобний натільний хрест був знайдений у похованні на полі бою ІІСВ).

 

Актуальне поповнення моєї колекції світлин

 Ось вона 🙂 Як мені підказують, “На честь свята Покрови активісти БРАТСТВА намалювали графіті-ікону «Покрова над політв’язнями». Графіті розміром 4х4 метри виконане на стіні Київського управління Фонду держмайна (бул. Т.Шевченка 50-г).” Цю світлину я побачила, дякуючи френду на ФБ Олена Данилюк , котра також підказала, що: “Автор світлини “Покрова над політв*язнями” – журналіст Віталій Чорний.”

Дуже радію репортажам про вчорашнє багатотисячне святкування Покрови в Києві. Шкодую, що не змогли сьогодні бути серед товариства. Дякую всім, хто був серед цих понад 30 тис.

Особливо дякую тим, хто прийшов з дітьми (це для них НЕЗАМІННИЙ досвід – йти разом з батьками серед моря однодумців та повторювати з усіма “Україна – понад усе!” – це я знаю по нашій дитині).

Також особливо дякую стареньким, і не лише воякам УПА (хоч їм особлива шана), але й тим старим киянам, котрі, можливо, вийшли так уперше, щоб ще встигнути не боятися, щоб на щось намагатися ще вплинути у житті.

Радію за молодих учасників – сам Бог велів їм брати справу у свої руки.

Дуже дякую всім учасникам українських патріотичних організацій, котрі щось роблять корисне в реалі, й не лише на свята. Знаю, не всі святі й серед них (як і серед усіх нас), але ті, хто все ж шукає однодумців та спромагається з ними співпрацювати – куди мені зрозуміліші за тих, хто стогне, що нема з ким щось робити, бо й ті не такі, й ті…

Принагідно хочеться згадати про те, що дух Київа формувався саме як дух стольного міста, й бути киянином – це бути найпершим патріотом країни, столицею якої рідне місто є. 

 

Цікаве поповнення моєї колекції

Ця світлина взята звідси Не все так проблемно у старенькій Європі, слава Богу! Є ще порох, тобто Дух надихає 🙂 Дякуючи френду Володимиру Анту, відкрила для себе оцей цікавий сайт: дядько у германському селі має хоббі прикрашати писанками яблуню у своєму саду, приохотив до цього ж дітей, а потім і онуків. Яблуня розросталась, і до неї почали нести писанки односельці, а згодом – привозити з усієї Германії. До писанкового дерева стали приїздити екскурсії, і тепер шлють писанки з усього світу. От як варто брати участь у креативному відтворенні рідної ідентичності та відповідному наповненні оточуючого виховного простору! Отут – фотогалерея, зверніть увагу, який чепурний в них будиночок та садиба, яка дружна чималенька родина, яка до них увага гостей, і скільки ідей можна почерпнути для творення наших великодніх деревець!

 

Свято, котре співтворимо

таким, яке й усе наше повсякденне життя.  

А приготування й зустріч зимових святок у всіх переважно такі ж самі, як і наша міжсвяткова діяльність. Хто чекає Різдвяну зірку, хто – новорічний бій курантів, хто – бучної нагоди мегавечірки. Мені не потрібні ніякі гороскопи та тварини року, ніякі привітання російською, у т.ч. зі старих совкових фільмів чи мультів. А от обговорити наші святкові символи під настрій – цілком 🙂 Тому, що люблю по-можливості створювати відповідне середовище – і не лише для себе й рідних, а і у примноження українського простору довкола. Якісного, звісно, духовного, а не попсового. Це абсолютно необхідно для того, щоб наші діти росли українцями, бо для передачі світогляду й цінностей, як не крути, а потрібне предметне опертя.

 

Тож будемо уважні до його творення, співтворімо навколо український світ з нашими дітьми, рідними та друзями. Якщо ми поки не можемо скинути Йолку, то ми цілком можемо не допустити її на очі, які і всю іншу попсу із зомбоящика. А натомість утверджуймо вдома українські традиції й виходьмо робити це у громадський простір: колядувати й щедрувати, святкувати ДН С.Бандери, потім – свято Злуки і т.п. Знакова система свят нам теж потрібна, як маніфестація нашої духовної та національної ідентичності, ну і для натхнення на відповідну щоденну діяльність та для знайомства з однодумцями 🙂

 

Христос рождається! – Славімо Його справами нашими!

 

Передвеликоднє

поповнення моєї колекції світлин. На вікні дитини щось фотографувати стало ще цікавіше, дякуючи сусідам 😉

Такі писанки, виконані за мотивами старокиївських технік мережанка та подільська пістря, поїхали на передвеликодній Пластовий ярмарок, що цього року відбувся у Києві біля церкви св.Миколи на Аскольдовій могилі (УГКЦ).

Присутні на ярмарку їх оцінили: пластова скарбничка на курінний табір поповнилася 🙂

 

День св.Валентина в календарі журнала для підлітків “Сто талантів” греко-католицького видавництва “Свічадо”

Якраз вчасно побачила свіженьке число 🙂 Отже, 14 лютого в греко-католицькому календарі для підлітків.

І поради щодо “валентинкових” побачень:

 

Цілком підтримую таку політику: не заборони, а спрямування, роз”яснення та одухотворення.

 

Думки щодо святкування Дня св.Валентина священиків та українських філософів і релігієзнавців

Продовжую тему 🙂 Цього разу – на сайті “Релігія в Україні” – статтею “Україна напередодні Дня святого Валентина”. 

Фрагменти зі статті з думками священослужителів та науковців:

Православні критикують. Пропонують альтернативу у вигляді дня св.подружжя Петра і Февронії. В Росії подекуди взагалі забороняють святкувати. Але, Україна ж кордоцентрична 🙂 14 лютого 2008 р. в Києві митрополит Володимир (Сабодан) освятив храм в ім”я св.Валентина…

Католики роз”яснюють, як не слід святкувати і як варто, навіть деякі протестанти не проти святкування.

Читайте також про філософську оду коханню та про релігієзнавців, які не такі непрактичні, щоб бути чоботарями без чобіт 😉

 

Мощі святого Валентина знаходяться в храмі УГКЦ на Львівщині: розповідь священика про вшанування святого Валентина

Священик храму УГКЦ, де зберігаються мощі св.Валентина, розповідає про те, як вшановують цього святого, зокрема й 14 лютого.

На світлині видно ковчежець в мощами святого Валентина.

Ось ще про Самбір – місто св.Валентина.