СТАТТІ


Ольга Володимирівна Недавня, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

Плід Берестейської унії в контексті аксіологічних інтересів українців

Очевидно, йдеться про Українську Греко-католицьку Церкву. Я пропоную поглянути на неї, враховуючи всі її іпостасі (як Церкву Київської традиції, як одну з Церков українського народу), її обрядові та організаційні особливості, але зосередитися на тому, як ця Церква виконує одну з функцій, які притаманні релігійним системам та організаціям: ціннісно-регулятивну функцію, і як це виконання корелює з націєдержавними інтересами українців. (більше…)

Advertisements
Nedavnya Оlgа Volodymyrivna, PhD, senior scientist of the Religious Studies Department of  H. S. Scovoroda Philosophy Institute of National Academy of Sciences of Ukraine

Christian Churches in Contemporary Ukraine Facing the Challenge of the Religious Pluralism as Freedom of Choice

The real religious pluralism in today’s Ukraine forces all (and, in particular, Christian) Churches to face the challenge of not only coexistence but also corresponding development, taking into account the freedom to choose faith and Church. The monopoly not only on possible “new” souls, but also on the “old” ones has remained in the past. In the epoch of new informational and communicative opportunities more and more people can freely assess, compare, choose and change faith and belonging to this or that religious organization despite of state, cultural and denominational borders. The Ukrainian specificity of certain “freethinking”, as well as in the number of other post-socialist countries, is caused, in addition, by atheistic education of several generations, which should not be neither overestimated nor underestimated. (більше…)

Частина 1         Частина 2

Рефлексії над матеріалом Пісні льоду і полум”я/Гри престолів щоразу породжують нові й нові цікавинки: нераз вже думалось, а чому, власне, там для нас прозирає щось своє? Не лише в сенсі – поклади мислевірусів :), але й щось своє «місцеве»? І от стали перед очима літні Київські гори, якими авторка гуляла в дитинстві й де бабуся розповідала їй про Кирила Кожум’яку. А з ким Кирило переговорював там та бився? Правильно, з «родичем» Дрогона 🙂 Сродні персонажі, схожі проблеми, впізнавані радощі. Таке все знайоме 🙂 Але тут є і щось більше за київські алюзії сюжету: чим далі розгортаються події, тим більше виринає малих та всяких паралелей в історичних та сучасних подіях – України, Європи, нашого звичайного реального світу.

Так, світ Нарнії куди м’якіший, як і світ Гарі Потера, світ Середзем’я – лаконічніший. А от світ Пісні/Гри – ну точно наш. Майже достеменно – дзеркало, де, однак, показують не як у дзеркалі Галадріелі (що було, є і може бути) і не як у дзеркалі Яцрес (що ми бажаємо, щоб було). Вся епопея – це величезне люстерко, що показує наші типові здобутки та помилки і наші шанси – варіанти наших можливих дій. Вічні сюжети боротьби ідеологій та пристрастей, високих та ницих почувань в серці однієї людини, що розгортаються зримо й реалістично, озвучувані простими непафосними фразами героїв, постають інструкціями для призадуми нас, сучасників: от як можна було діяти, на що спиратися, на які йти компроміси, і чим не можна було поступитися – і от які можуть бути закономірні результати. У цьому вдається дотримуватися, що особливо цінно та свідчить про зрілу майстерність, реалістичного балансу значення в історії окремих осіб, великих та малих, і цілих спільнот – від родів і братств до станів і народів.

Недаремно стільки фанів у різних країнах масово обирають собі в соцмережах ніки (псевдоніми) героїв Пісні/Гри, впізнаючи в них себе – таких, якими вони є або якими б хотіли бути. Те саме – і щодо народів: якщо вітчизняні фанати Середзем’я сперечаються, хто українці більше  – гобіти чи нуменорці, то співітчизники – шанувальники аналізованого твору погоджуються у тому, що українці тримають Стіну проти Чужих, маючи за спиною інших українців, котрі бездарно й захланно чубляться між собою, як лорди Вестеросу, коли наступає спільний ворог…  Те саме – і щодо станів: а чи будуть ефективно співпрацювати в нас «мейстри» та «септони» й інші «жерці» у спільній справі порадництва «кшатріям» і всіму іншому люду? А чи деякі активісти, вже не кажучи за політиків й навіть деяких науковців, претендуючи бути «мейстрами» та недооцінюючи «септонів», будуть провокувати й надалі розбудову ситого світу – будівлі «на піску»? І чи й далі частина народу бездумно толеруватиме тих жерців, котрі працюють на ворога, або у благих намірах розбудовують неконтрольовану ними зброю, або просто відсторонюються від справжніх потреб у своїх утопіях, ділять владу? А вже який букет впізнаваних наших «лордів» 🙂 чубляться у Грі престолів…

Сродні маркери нашої ідентичності, яскраво виписані та показані, для багатьох з покоління «серіалів, котрі не читають святих книг» постають популярними засобами, що працюють на те ж саме, що й ці книги. Чи/наскільки ефективно можуть спонукати подібні твори познайомитися з такими книгами та іншими, перевіреними тисячоліттями орієнтирами в організації людського життя та впорядкування нашої душі (та, що найголовніше – враховувати їхні настанови у власній діяльності) – покаже близьке майбутнє.

ПС: на Грушевського одні з перших вийшли навпроти Беркуту, услід за  хлопцями з патріотичних українських організацій, – саме ролевики, цілком усвідомлюючи як ефемерність своїх фантазійних обладунків, так і справжність своїх асоціацій: хто герої та соратники, а хто – Чужі і де – Мордор.

ППС: «… не пройде!»

 

Розпочинаю цю статтю як цікаву пригоду 🙂 Вона буде незвичайна, це пошукова розвідка з теми, котру я поки радше вгадую, ніж бачу ясно. Тому почуваюся авантюрно і дозволю собі вільний стиль 🙂

Оце, працюючи над плановою нашою темою, розмірковувала я над солідними академічними проблемами, яким присвячено мій розділ «Цінністно-регулятивна природа релігійного феномену. Релігія в контексті формування моральності особи», розважаючи, що не стак і погано відповідні функції отой феномен виконував – принаймні, для мас ніхто однозначно корисніший не придумав. Це, звісно, – в рамках певної релігійно-духовної традиції та її носіїв, і коли Бог милував наразі від необхідності досліджувати у даному контексті обшири Мордору.

Але й поза останнім, зокрема й у зірковій Євро-Атлантиці, не все так райдужно виглядає останньою сторічкою, і вже деяка сумнівність та контраверсійність у визначенні чогось «райдужним» – одна з прикмет збитків зухвалої доби секуляризації, глобалізації та інформаційного потопу. «Духовна склянка» – вона напівповна чи напівпорожня? Вона швидше доливається чи швидше висихає? Храми, які розбирають та які прибирають іншу функціональність: чи достатньо незламно вбудувались вони в матрицю поведінки суспільства, де, як не крути, люди менше ображають одне одного ніж деінде, де храми міцно красуються серед халуп?

Мабуть, таки є над чим не переставати працювати і під спільним прапором з Фатімськими зірками, якщо такі Майстри, як Толкін, Люїс та Ролінг вирішили нагадати своїм сучасникам (кожен – у своєму стилі) про вічні істини, цінності та настанови. Багато чого у їхніх творах «дотягується» до нашої сучасності, однак зовсім виросли вже однолітки Гарі Потера, і це не кажучи про тих, хто були першочитачами Середзем’я та Нарнії. О, шанувальників згаданих добродіїв наче й не меншає, але підростає вже нове «покоління серіалів, котрі не читають святих книг», та і взагалі не надто завзято читають. І що ж робити у такій ситуації тим, хто прагнув би аналогічної мети?

І отут ми підходимо нарешті до того моменту, коли мусимо зізнатися, кого ж запідозрили у таких амбітних намірах. Звісно, свідомих мирян та просто прагматичних людей із здоровим глуздом, які хочуть добра собі та всім своїм сусідам, не бракує. Чи є кимось таким людина та команда інших втілювачів відповідного творчого задуму, що про нього йтиметься, а чи просто об’єктивно їхній витвір таким виходить, таким може сприйматися читачами/глядачами? Чи Бог рухає митцем, хай навіть через професійні виклики чи й гаданий комерційний зиск? Будемо розбиратися 🙂

Отже, на наших очах розгортається небувало масштабний проект: сага – алюзія на людську історію, назва якої подвійна: томів книг та сезонів серіалу, котрі виходять у світ паралельно, але не ідентично. Нам пропонується два варіанти, де дрібні вчинки (не співпадаючі в текстах та у стрічках) різних героїв повертають не лише їхню історію, але й історію їхнього світу так або інакше… Чи не вперше в історії цикл книг дописується практично одночасно з їхньою екранізацією. Відбувається це за згодою автора текстів, і, знов-таки, чи рухає ним лише надія збільшити таким чином популярність свого твору і чи саме через це погоджується він на відмінність фільмів? Цікаво порівнювати долі героїв та їхніх справ, якщо вони, наприклад,  не помирають, як у книзі, а продовжують діяти, зробивши щось трішечки не так, як це виписано. Інтрига епопеї отже, подвоюється, як і пожива для рефлексій.

 

 

 

 

Ольга Володимирівна Недавня, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

 Суспільно значуща діяльність християнських Церков у дослідженнях українських релігієзнавців.

Суспільно значуща діяльність християнських Церков в Україні по праву стає предметом прискіпливого аналізу вітчизняних релігієзнавців (А.Колодного[1], П.Яроцького[2], Л.Филипович[3], С.Здіорука[4], В.Єленського[5], В.Климова[6], В.Шевченка[7], Н.Стоколос[8], М.Черенкова[9] та багатьох інших), адже саме вона є найбільш помітною в українському суспільстві, де воцерковлені віруючі не складають більшість, однак Церкви традиційно мають авторитет, високий на тлі масової зневіри у владних інституціях. Різні аспекти діяльності християнських Церков як факторів культурного й суспільно-політичного вибору українців, науковці студіювали, зокрема, в контексті викликів розбудови України як європейської держави, посідання нею належного місця у глобальному, релігійно і світоглядно плюральному світі, звертаючи увагу на доцільне співвідношення плекання оригінального, питомого та розвитку в діалозі з іншими культурами і традиціями.   (більше…)

Ольга Володимирівна Недавня, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

Опубліковано тут

Сучасний стан Української Греко-Католицької Церкви.

Частина перша (УГКЦ в Україні: статистичні дані, діяльність богопосвячених спільнот, освітні заклади та наукові інституції, видавництва і видання, прицерковні організації) (більше…)

Ось написала для РІСУ.

Вже випускають валентинки українською з цілком адекватними побажаннями для різних адресатів, наприклад, для вчителів.

Наступна сторінка »