Статті 2010


Ось написала для РІСУ.

Вже випускають валентинки українською з цілком адекватними побажаннями для різних адресатів, наприклад, для вчителів.

Опубліковано в Дзеркалі тижня

Зелений туризм з релігієзнавчими родзинками.

Зелений туризм, улюблений відпочинок багатьох городян різних країн світу, останніми роками набирає все більше популярності й в Україні. Ще б пак: досить демократичний за коштами, він приваблює різноманітністю пропозицій, котрі, за мінімальним вкладенням зусиль, можна віднайти практично на кожен смак. Найбільш востребуваними є такі пропозиції, котрі, крім життя серед природи, враховують також і потребу якихось пізнавальних «родзинок» для душі, і тут чи не найперспективнішими є зелений туризм з релігієзнавчою «фішкою». Адже, крім фізичного оздоровлення та розслаблення після шумного міського життя, він забезпечую також поживу для душі й корисні розвиваючі знахідки особливо для дітей та юнацтва. (більше…)

Зараз так в мене обставини складаються, що можу писати тільки щось легеньке :). Слава Богу, наукова публіцистика може використовуватися як сировина у нашому проекті “Практичне релігієзнавство”. Втім, мене завжди цікавило корисне й доцільне: зокрема – робити його там і так, де і як можливо 😉 Звісно, мій комплект корисного й доцільного – одухотворений :). Отже, чергова стаття в ДТ: Грядуть шкільні канікули: як зробити їх цікавими та змістовними для наших дітей

Шкільні канікули, довгоочікувані для більшості школярів, для чималої кількості батьків настають, як в нас зима, зненацька, змінюючи одні проблеми на інші. Замість співати оди омріяному літові, для багатьох мам і тат постають питання, чим зайняти своїх чад. Адже не в усіх є спасенне село з бабусями-дідусями (куди до того ж не всі діти хочуть їхати), ціни на дитячі табори-санаторії боляче кусаються, а мандрувати ціле літи родиною мало хто спроможний. Отже, виникає проблема, що робити у спекотному місті, або чим привабити у родичів за містом, та куди поїхати за цікавими пригодами.

І тут для кожної вікової категорії можуть бути свої можливості – найпрактичніші ідеї, однак, мають враховувати зацікавлення різного віку, для кількох братів-сестер. Розглянемо такі варіанти, котрі сприяють не лише підтримці й поліпшення здоров’я фізичного, але й морального, а також, не побоюсь цього слова – духовного. При тому зупинимося на тих, що є мало бюджетними, реальними для дітей з різних родин (і їх батьків), або й навіть тих, які можуть принести певних приробіток чи інший зиск. (більше…)

Написала “на зустріч” 🙂 Дня Києва, опубліковано в ДТ.

Київ сакральний поза туристичними хітами

Поряд з Києвом – «другим Єрусалимом», всесвітньо знаним центром релігійних і туристичних паломництв до перлин старовинної храмової й монастирської архітектури, та столицею України, яка розбудовується, в тому числі й сучасними церковними спорудами, що вже стали відомі, – є й Київ менш відвідуваних сакральних місць, місцинок та куточків, котрі по-своєму також дуже цікаві. Звичайно, увагу в першу чергу притягають кільканадцять сакральних «візитівок» столиці, тим паче, що не бракує відповідних екскурсійних пропозицій. Але на допитливих чекають багато можливостей нестандартних розвідок: стародавні урочища, що ховають язичницьких ідолів, церковці й каплички, що примостились у дворах та скверах, невеликі монастирі, де кипить велика робота, чи інші свідки подій минулих та місця здійснення сьогоднішніх, – всі вони привабливі для знайомства більшого, інтимнішого, «включенішого» за стандартний туристичний марафон.

З ними варто знайомитися по-гурманські, душевно, кому як на серце лягає: в зосередженому спогляданні без супутників, в парі з коханою людиною, разом з родиною, з дітьми, друзями. Звісно, хоч раз, якщо пощастить, добре пройтися такими місцями з кимось із нащадків старих київських родів, хто може поділитися не лише тією історичною інформацією, котру кожен знайде, зокрема в інтернеті, але й – пам’яттю неписаною, старокиївськими легендами й оповідками про різні святі київські куточки. (більше…)

Моя стаття для Дзеркала тижня

Чи хтось бачив над Києвом, щоб летів великий білий птах? Ні? Правда, немає впевненості, що багато киян впізнали б лебедя в небі, а тим паче –  його голос. Більшості й угору нема коли глянути. А от авторка статті з далекого свого дитинства пам’ятає, як схвильовано видивлялися навесні білого лебедя над Подолом старші сусідки.

Зараз дуже мало хто в Києві знає, яке відношення це має до можливого потопу. (більше…)

Це ще одна моя публікація у Дзеркалі тижня”, присвячена Великодній тематиці , вийшла під назвою “Великодні святки у старому Києві”.  Подяка за співпрацю Катерині Щоткіній – вона не лише досвідчений працівник ЗМІ,  але й на нашій, релігієзнавчій тематиці добре знається.

Ось повний текст статті:

Київська міська побутова культура, буденні та святкові звичаї нараховують кільканадцять століть, і, попри всі вітри й лихоліття, що пронеслися над стольним градом, їх оригінальні елементи збереглися в переданні старих київських родів. Хоч і небагато таких в Києві лишилося, однак всіх не вижили й не розсіяли, а відтак їх нащадки можуть ділитися київською автентикою.

А вона не обмежується фольклорною архаїкою билин часів Київської Руси, сюжетами чудових «Легенд старокиївських» Наталени Королеви, популярними оповідками про Лису гору та київських відьом. Старі кияни залюбки переповідали, особливо на свята, віршовані твори киян-учасників хрестових походів, спудеї співали київські канти. Популярними були пісні-пересмішки київських майстрових та пісні-розповіді про свої подорожі київських купців, київські романси. Під час Великодніх святок відкривався «сезон» весняних дитячих ігор, молодіжних залицянь, дорослі бавилися в «лопатки» – своєрідний київський «теніс». Тоді ж відбувалися традиційні київські магістратські весняні гуляння. (більше…)

Зустрічаємо Великдень: як це робили в старому Києві під такою назвою ця моя стаття вийшла в Дзеркалі тижня, у трохи скороченому варіанті. Дякую Катерині Щоткіній за співпрацю.

Великодній кошик

Коли мова заходить про народні традиції, зазвичай згадують в першу чергу такі, що побутували – в тому чи іншому втіленні – по всій Україні, та підтримувалися, хоча б частково, більше по селах та невеликих містечках. Не бракує описів виготовлення великодніх писанок та іншої святкової продукції і смаколиків, та й купити це все тепер не проблема. Це добре, однак в кожній місцевості були й свої, особливі звичаї, прийоми та рецепти. (більше…)