Ольга Володимирівна Недавня, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

Опубліковано тут

Сучасний стан Української Греко-Католицької Церкви.

Частина перша (УГКЦ в Україні: статистичні дані, діяльність богопосвячених спільнот, освітні заклади та наукові інституції, видавництва і видання, прицерковні організації)

         Феномен сучасного греко-католицизму в Україні є помітним явищем в духовному полі нашої держави. Відповідно, він є предметом прискіпливої уваги релігієзнавців. Після чималої кількості розвідок з історії українського греко-католицизму, науковці, особливо представники західної України, вивчають окремі вияви його сьогоднішнього буття. З’являються праці, де під різними кутами зору аналізується суспільно значуща робота Української Греко-Католицької Церкви. Однак серед останніх поки що бракує комплексних досліджень, неупереджених конфесійно чи “постатеїстично”. Між тим саме такі роботи потрібні нині, коли перед УГКЦ, як і перед іншими Церквами в нашій державі, постають нові завдання у нових обставинах суспільного й духовного життя. Адже аналіз відгуків Церкви на актуальні виклики сьогодення дозволяє найбільш адекватно оцінити її здобутки, проблеми й потенції з огляду на фундаментальні націєдержавні інтереси українців.

Сучасний український греко-католицизм характеризується відносною стабілізацією розвитку після бурхливого відродження своєї легальної діяльності по періоді підпільного існування у радянській Україні. Нині УГКЦ, за її офіційними даними, налічує 5,5 млн. членів, має 3765 громад, 106 монастирі з 1250 ченцями й черницями, 15 навчальних закладів з 1539 слухачами, 2303 священнослужителів, 1163 недільних шкіл, 28 періодичних видань, 3581 храмів та каплиць[1]. В Україні УГКЦ складається з Київської та Львівської архиєпархій, єпархій Івано-Франківської, Коломийсько-Чернівецької, Самбірсько-Дрогобицької, Тернопільсько-Зборівської, Бучацької, Стрийської й Сокальсько-Жовківської, та екзархатів Донецько-Харківського, Одесько-Кримського та Луцького. Автономний статус зберігає Мукачівська єпархія ГКЦ, яка формально є окремою Церквою свого права і не підпорядкована главі УГКЦ.

Кадри для роботи Церква нині готує сама й на вітчизняних теренах. У 1990 році офіційно відновила свою діяльність Львівська Духовна Семінарія, відроджено також і давню традицію навчальних закладів при монастирях ЧСВВ і ЧНІ. Нині діють у Львові – Вищий духовний інститут філософсько-богословських студій імені єпископа Миколи Чарнецького Львівської провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя, на Львівщині – Василіанський інститут філософсько-богословських студій імені митрополита Рутського, в м.Бучачі Тернопільської єпархії УГКЦ – історико-філософський ліцей (з 1995 року) при монастирі ЧСВВ, Вищий Духовний інститут ім. Миколая Чарнецького ЧНІ у Львові (з 1997 року) та ін.[2]. Прикметно, що відкрита низка спеціальних навчальних закладів, в яких здобувають богословську освіту як духовні, так і світські особи, як, зокрема, Єпархіальний катехитичний інститут Пресвятої Тройці в Дрогобичі (з 1994 року). Відновлюється практика дяківсько-регентських училищ: вони нині функціонують в містах Коломия та Чортків. Засноване Львівське Музично-Богословське училище (1991 року).

Взагалі, освітня й наукова діяльність Церкви віднесена до пріоритетних напрямків її розвитку. Відтворення і творення освітніх і наукових інституцій відбувається з урахуванням того, що в майбутньому це має бути система від початкової навчально-виховної ланки до університетських академічних навчальних та наукових установ світового рівня. Тому увага приділяється організації й розбудові як християнських дитячих садочків (перший почав працювати 1995 році при монастирі Сестер Студійського Уставу у Львові) та греко-католицьких ліцеїв (Ліцей св. Климента Шептицького був створений 1991 році), так і відбудові й розвитку Львівської Богословської Академії (відновлена 1994 році). В ЛБА почали функціонувати й інститути (серед них – Історії Церкви, Неолатиністки, Богословської Термінології та перекладів, Релігії та суспільства, Родини та подружнього життя, Катехитично-педагогічний), які займаються науково-дослідницькою та видавничою діяльністю.

ЛБА стала основою Українського Католицького Університету (УКУ), відкритого у 2002 році та поповненого гуманітарним факультетом. Серед студентів – випускники шкіл Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської, Хмельницької та Донецької областей, а також громадяни Аргентини і Бразилії[3], причому не лише католики. УКУ амбітно позиціонується як одна з провідних навчальних інституцій, яка виховує нову українську еліту і в якій студенти здобувають якісну освіту за найвищими міжнародними стандартами, зростаючи інтелектуально і духовно[4]. В рамках академічних програм університет пропонує такі акредитовані напрямки і спеціальності, як богослов’я, історія та соціальна педагогіка, серед інших програм: ліценціат з богослов’я, вища релігійна освіта та магістерська програма із релігійних наук, магістерська програма з екуменічних наук, магістеріум з бізнес-адміністрування. Свою основну освіту в УКУ можна доповнити також знанням із сакрального туризму, церковного співу, європейських студій, етики й публічної політики, релігійної журналістики та ін. Функціонують такі додаткові програми, як літні школи з вивчення іноземних мов та поглиблення знань з філософії, богослов’я та мистецтва, із здобуття навиків менеджменту соціальних та пасторальних проектів, а також такі сертифіковані програми, як суботня школа з іконопису, короткотермінові вечірні програми, підготовчі курси для абітурієнтів[5].

В УКУ проводяться фундаментальні та прикладні наукові дослідження у царині східного богослов’я. Важливо, що посилена увага приділяється дослідженню таких його аспектів, які сприяють діалогу зі східними християнами. Також розвиваються дотичні до богослов’я та філософії наукові дисципліни. Нині в УКУ діє шість інститутів, котрі займаються науково-дослідницькою та видавничою діяльністю, творячи в такий спосіб базу для навчання, формують перспективу богословської та гуманітарної освіти в Україні. До наукової праці активно залучаються студенти, в тому числі й з інших ВНЗ України, інших європейських країн, проводяться наукові конференції, зокрема спільно з науковцями НАНУ. У розпорядженні охочих дослідників знаходиться найбільша на сьогодні в Україні бібліотека богословської літератури та періодики (понад 110 тисяч видань), скористатися фондами якої можуть не лише студенти та викладачі, а практично й будь-яка зацікавлена особа.

Від свого заснування УКУ пройшов шлях хоч і недовгий в часі, однак досить успішний. Проте поки залишається в планах відкриття філіалів в інших містах України, зокрема в Києві.

Натомість катехичну освіту УГКЦ вже організувала практично в кожній єпархії: насамперед – катехичні курси для підготовки катехитів. Крім того, УГКЦ спільно з Інститутом освіти (м.Львів) вже чотирнадцять років готують вчителів предмету “Християнська етика”. При більшості храмів працюють недільні школи та ведеться катехизація. В Парафіяльному правильнику УГКЦ[6] підкреслюється: недільна школа – обов’язковий атрибут кожної парафії та сфера її особливого піклування. Втім, для того, щоб в кожній парафії функціонувала недільна школа, треба прикласти ще чимало зусиль й, насамперед, забезпечити школи приміщеннями та достатньою кількістю викладачів-катехитів.

Нині катехітами та опікунами різних мирянських прицерковних рухів в багатьох греко-католицьких парафіях працюють черниці та ченці. Це можливо завдяки тому, що сучасні чини і згромадження УГКЦ відносяться у своїй переважній більшості до спільнот активного апостольського життя, де брати або сестри живуть в невеликих домах по декілька осіб, є мобільні в пересуванні згідно потреб свого служіння. Мироносиці поєднують апостольське життя з контемплятивним. В Україні нині діють 12 чоловічих чинів та згромаджень та 19 жіночих монарших спільнот[7]. Кожен чин та згромадження реалізовують серед своїх покликань особливе служіння, пов’язане з вирішенням тих чи інших проблем духовно наповненого розвитку суспільства. А це, крім характерного для багатьох чинів служіння з катехизації дітей і молоді та опіки знедолених, немічних і старих, – праця в редакціях ЗМІ, видавництвах, друкарнях, праця на професійних посадах в лікарнях та інших місцях згромадження немічних та особливо потребуючих, в гуманітарних установах, організація прицерковних товариств: Апостольства молитви, марійської дружини, євхаристійного лицарства, викладання християнської етики та іноземних мов, екуменічна співпраця, місії у Східній Україні та серед української діаспори на теренах колишнього СРСР.

         Розгортання просвітницької діяльності УГКЦ покликані забезпечувати її видавництва: “Місіонер”, “Свічадо”, “Нова зоря”. З них найстаршим є видавництво “Місіонер”, засноване 1897 року Галицькою провінцією Чину Святого Василія Великого. Серед книг “Місіонера” – катехитичні, літургічні та історико-пізнавальні видання. За останні роки у цьому видавництві видрукувано більше 600 найменувань книжок загальним накладом понад 2 200 000 примірників. Видавництво “Свічадо” з другої половини 1992 року  провадить свою діяльність як видавничий відділ Монастиря Монахів Студитського Уставу. Щомісячно у видавництві з’являється друком 7-8 нових видань. Асортимент книжкового виробництва “Свічадо” досить широкий: релігійні, філософські, психологічні видання, молитовники, богослужбові книги, науково-популярні праці про літургію, обряд, традицію, літературно-художні та мистецькі видання, альбоми. Популярно представлена тема приготування до подружнього життя, сім’ї та виховання. Цінно, що свічадівські видання  можна замовити поштою чи за допомогою Інтернету — на сайті видавництва[8] працює інтернет-книгарня. Видавництво “Нова зоря” створене наприкінці 1995 р. на базі редакції однойменного часопису, заснованого ще 1925 р. як орган Української Католицької Організації, а згодом – Української Національної Обнови. Часопис відродився на початку 90-х років минулого століття як офіційний орган Івано-Франківської Єпархії. Із початкових двох тисяч наклад часопису зріс до п’ятнадцяти тисяч примірників. Нині він розповсюджується по всій Україні. Потенціал редакції переріс рамки часопису, постало видавництво, за час існування якого вийшло у світ більше ста книг загальним накладом більше 200 тисяч примірників. Окрім релігійних видань, “Нова Зоря” видруковує книги художньої, мистецької та науково-краєзнавчої тематики.

Відповідно, УГКЦ має чимало власних друкованих ЗМІ. Кожна з її єпархій має своє видання: як от “Нова зоря”, “Божий сіяч”, “Джерело життя”, “Жива вода”, “Християнський вісник”, “Благовісник”. Це – місячники, крім “Нової зорі”, яка  виходить щотижня і є в загальноукраїнській передплаті. Доволі багато також парафіяльних видань, що виходять з непостійною періодичністю, тиражем від сотні до декількох тисяч й поширюються в основному в межах своєї парафії. Треба відзначити, що останніми роками ситуація з паперовими виданнями в УГКЦ була не досить стабільною, але їх загальне число не зменшилось, а навпаки. УГКЦ належить чи не найбільша кількість молодіжних видань. На загальноукраїнському рівні до останніх років виходили газети “Вірую” та “Арка”, з матеріалами, присвяченими суспільно-політичній тематиці та богословсько-моральними проблемами, новинам життя Церкви. Свої видання мають комісії у справах молоді у Львові та Івано-Франківську (відповідно – “Храм” і “Світло правди”), а також деякі молодіжні організації, студентські спільноти духовних семінарій – “Наша газета”, “Простір”, “Надія Церкви”, “Солідарність”. Для своїх парафій газету “Дзвіниця” видають отці Чину святого Василія Великого. В ній переважають статті катехитично-повчального, суспільного та історичного змісту. ЧСВВ також видає журнали “Місіонар” (катехитично-богословський місячник) і “Світло” (спільне видання разом з українцями в діаспорі), та науково-культурологічний альманах-двомісячник “Київська Церква”, де вміщуються наукові розвідки досить високого рівня в галузі історії Церкви, української культури і богослов’я. Знаний в Україні та далеко за її межами журнал «Патріархат» представлений як в паперовому варіанті, так і в інтернеті. У “Свічаді” виходить щоквартальний варіант міжнародного богословського часопису “Сопричастя”. Проте, більшість із перерахованих греко-католицьких видань мають невеликі тиражі – максимум до 4 тисяч примірників. З «молодої» періодики УГКЦ слід особливо відзначити журнал “Християнин і світ” з його ґрунтовними статтями про різноманітну духовно небайдужу суспільно значиму проблематику.

УГКЦ має велику кількість дитяче-молодіжних видань: від книг до календариків. Серед загальноукраїнських передплатних журналів представлені два греко-католицьких: для менших – «Зернятко», а для підлітків – «Сто талантів». Перший на тлі інших дитячих журналів виділяється переважно лише, зрозуміло, християнською спрямованістю, й на відміну від православних та протестантських видань менш відчутна його конфесійність. «Сто талантів», крім того, що також не складається як вузько-конфесійний, є приємним винятком серед церковних пропозицій для старших тим, що є журналом для звичайних сучасних підлітків, де з християнським підходом обговорюються пересічні вікові проблеми й ситуації українських школярів. Рубрики висвітлюють сьогоднішні захоплення та моду підлітків, тут немає табуйованих тем. Разом з тим, історична тематика, культурна скарбниця України і світу подаються не спрощено-попсово. Подібний підхід є досить перспективним, адже він виводить читачів не лише на ширший за окремо-конфесійний обрій, але й робить патріотичне, розраховане на виховання підростаючих українців видання – корисним у всеукраїнському масштабі.    

Прикметно, що друковану продукцію УГКЦ можна побачити не лише у прицерковних кіосках та бібліотеках цієї Церкви, її навчальних закладах та парафіяльних світлицях. Греко-католицькі видання, особливо «Свічада», широко представлені і в книжкових кіосках та читальнях РКЦУ, трапляються часом і в православних парафіях та на цілком світських книжкових розкладках.

УГКЦ має своє радіо – “Воскресіння”[9]. Радіопрограми складаються з трьох частин: блок релігійних новин, актуальна стаття та тематичний цикл, що може висвітлювати будь-яке питання, пов’язане з історією Церкви, духовним життям християнина, взаємовідносинами Церкви і науки та ін. У своїй роботі “РВ” керується принципами позаконфесійності й екуменізму. Програми Радіо “Воскресіння” розраховані на слухачів різних вікових та соціальних категорій, віросповідань та суспільних верств. Це – репортажі та інтерв’ю про непересічні події в Українських Церквах, радіопроповіді священиків та виступи єпископів різних конфесій, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, радіоверсії сучасних богословських праць, знайомство з літургійним роком у церковному календарі, розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику. В редакційному доробку Радіо “Воскресіння” – художнє читання популярної та класичної християнської літератури, повчань, повістей та дитячих казок вітчизняних та зарубіжних християнських авторів зі світовими іменами. Розширення аудиторії спонукало Радіо “Воскресіння” до розширення рубрик: з’явилися екуменічні діалоги, безпосереднє надання слова представникам різних конфесій.

В УГКЦ працюють різноманітні церковні і прицерковні мирянські організації, створені за ініціативою Церкви чи мирян. Серед них помітне місце посідають, зокрема, благодійні. “Карітас України”[10] приходить на допомогу тим, хто потерпає від економічних негараздів, від невдач соціалізації, самореалізації в складних сучасних умовах перебудови суспільного життя. “Карітас” збирає, отримує з-за кордону і розподіляє гуманітарну допомогу – їжу, вживаний одяг, медикаменти та медичне обладнання. Він організовує благодійні кухні, опікується літніми громадянами, психологічно підтримує сім’ї, в яких виникли проблеми. З 1998 р. реалізується всеукраїнський проект “Опіка вдома”, за яким надається медична, соціальна та інша допомога особам похилого віку, які залишились без родинного піклування. Особливий пріоритет діяльності організації – діти. “Карітас” опікується спеціалізованими школами-інтернатами, дитячими будинками, дітьми з багатодітних родин. З вересня 2000 р. у Львові відкрито і взято під патронат організації дитячий садок – “Діти вулиці”, де виховуються діти, що опинилися в кризовій ситуації. Подібний садок функціонує і в Ізмаїлі Одеської області. У Тернополі та Харкові при “Карітасі” діють сиротинці. При організації працюють юридична допомога для малозабезпечених, центри анонімної духовно-моральної підтримки та соціальної допомоги узалежненим від алкоголю та наркотиків. “Карітас” постійно надає допомогу дітям-сиротам, Українському товариству сліпих, Українському товариству глухих, приймальниками-розподільникам МВС України, виправним закладам. За допомогою західних партнерів медичні установи Львівщини отримали необхідні медикаменти та устаткування.

УГКЦ прилучилася також до такої випробуваної часом католицької акції, як Мальтійська служба допомоги. Ця служба була створена для продуктивного втілення 900-річного гасла Мальтійського лицарського ордену: “Збереження віри і допомога потребуючим”[11]. Перший осередок Мальтійської служби допомоги (МСД) в Україні був зареєстрований 1993 р. (у Львові). При ньому організовано Благочинну кухню, яка донині обслуговує 430 нужденних мешканців міста протягом п’яти днів на тиждень. Для відвідувачів Благочинної кухні щороку організовується Поріздв’яна вечеря, а до Великодніх свят кожен отримує пасхальний подарунок.

Від 1994 р. діють курси з надання Першої долікарської допомоги, на які запрошують всіх бажаючих (віком від 14 років). Сьогодні понад 2000 слухачів долучилися до курсів Першої допомоги. Запроваджено консультації з Природного планування родини, які Мальтійська служба допомоги проводить у співпраці з Львівським обласним центром планування сім’ї і репродукції людини. Від 1995 р. МСД обслуговує Молодіжну Прощу до Святоуспенської Унівської Лаври, забезпечуючи прочан харчами, медичною допомогою, підтримуючи інвалідів. Наприклад, 2000 р. у прощі взяло участь близько тисячі прочан, серед них 16 неповносправних на візках. МСД провадить молодіжний навчальний табір, програма якого складається з духовних бесід, занять з Першої допомоги і навчальних зустрічей з гостями табору, як-от: “Психологія неповносправних осіб і їх реабілітація”, “Проблеми спінальників”, а також чування і прощі до Почаєва. Мальтійська молодь опікується дитячим будинком-інтернатом с. Розділ, де проживають діти із вадами розумового розвитку. Крім духовних бесід, реколекцій, праці з нужденними, молодь активно студіює програму з Невідкладної допомоги, готуючи своїх перших інструкторів для молодіжних груп. Вже стала традиційною акція “Святий Миколай – дітям шкіл-інтернатів і будинків сиріт Львівської області”, ініційована МСД з благословення Курії Львівської архиєпархії, за сприянням Львівського обласного управління освіти. Загалом близько 3178 дітей-сиріт, напівсиріт, з малозабезпечених родин у 30 дитячих і шкільних закладах отримали подарунки від Св. Миколая.

Від 1992 р. в Україні розгортається міжнародний рух спільнот “Віра і світло”[12]. Він об’єднує у християнські спільноти при парафіях УГКЦ осіб розумово неповносправних, їхніх батьків та молодь (приятелів) для взаємної дружби та підтримки. Рух “Віра і світло” заснований Жаном Ваньє та Марі-Ейлен Матьє у 1971 р. й нараховує більше 1 400 спільнот у 74 країнах світу. На даний час в Україні існує 14 таких спільнот, у тому числі в Києві, Львові, Тернополі, Тячеві, Хусті, Кам’янець-Подільському, Жовкві. Члени спільнот регулярно дружньо зустрічаються, діляться своїми труднощами і радощами, спільно моляться, беруть участь у прощах та літніх таборах. У “Вірі і світлі” неповносправні особи мають можливість любити і бути любленими, ділячись багатством своїх сердець, своєю ніжністю та вірністю. Батьки відчувають тут підтримку і можуть по новому побачити особливу внутрішню красу своєї дитини. Молодь-“приятелі” через вірну дружбу з неповносправними можуть пізнати нові життєві цінності, відкрити для себе сенс життя.

Варто підкреслити, що благодійні (як і більшість просвітницьких) програм УГКЦ також спрямовані на українську, а не вузько конфесійну аудиторію.

При УГКЦ діють багато молодіжних об’єднань, програм. Молодіжні мирянські організації представлені найповніше на території Львівської архієпархії УГКЦ, але останніми роками спостерігається тенденція до виходу їх діяльності на інші терени України, та створення нових, часом аналогічних, організацій в багатьох місцях присутності греко-католиків (зокрема і в співучасті з римо-католиками). Такі молодіжні мирянські організації, як Молодіжний український союз, Молодіжна християнська організація “Просвіта”, Молодіжна християнська організація “Витанія”, організація республікансько-християнської молоді, спілка християнсько-демократичної молоді України, Студентське братство державного університету “Львівська політехніка”, Товариство українських студентів-католиків “Обнова”, Студентське братство державного університету ім.І.Франка, Марійська молодіжна дружина (церква святого Онуфрія у Львові) мають тематичне поле діяльності, а прикладом організації, що працює в різноманітних ділянках зацікавлень молоді християнської орієнтації – від навчання до дозвілля, від харитативних акцій до спортивних, є молодіжна спільнота “Українська молодь – Христові”. Діяльність УМХ регулярно висвітлюється в церковній пресі, повідомляється про нові оригінальні проекти УМХ, серед яких чимало сучасних “продвинутих”, як, наприклад, школа лідера[13].

УГКЦ активно співпрацює з Українською скаутською організацією “Пласт”. Що характерно, зокрема, для такої співпраці – вона відбувається незрідка також з участю священиків інших християнських Церков (УПЦ КП, УАПЦ та РКЦ). Практично це означає, що на молебнях, панахидах, освяченнях, різних святах, що їх відзначають пластуни, священики цих Церков співслужать та спільно настановляють українську молодь. Такий підхід вітається як самими пластунами, так і їх батьками, зважаючи на поліконфесійність пластового товариства, та суголосну патріотичність пастирських настанов. 

Крім названих вище, при УГКЦ діють різноманітні організації й об’єднання, які працюють в тому чи іншому проблемному полі з різними категоріями віруючих, часто у співпраці чи як складова частина всекатолицьких аналогів. Це – жіночі організації, сімейні рухи, професійні об’єднання (викладачів, лікарів тощо). 

Таким чином, сучасні структури УГКЦ нині являють собою досить розгалужену мережу, діяльність якої фактично виходить далеко за суто пасторальну сферу й спрямовується на охоплення багатьох потреб віруючих (та шукаючих “хліба духовного”) – потреб культурного розвитку, соціальної адаптації й реалізації, освіти, спілкування тощо, які можуть і мусять мати духовне наповнення

Проте умови діяльності УГКЦ в незалежній державі по своєму також далеко не є простими. Спершу не справдилися всі надії на рідну владу по здобуттю державного суверенітету України. Функціонування за свободи совісті й релігії в постатеїстичному, постколоніальному суспільстві затребувало інакших підходів, ніж героїчні “катакомби”, де все було однозначно (“ми” – “вони”). За роки незалежності  владу теж нерідко доводиться критикувати. А моральний авторитет конфесії в регіоні переважного розповсюдження вже не спирається на яскраву праведну альтернативність комуністичному режимові. Водночас спроби виходу поза “західняцькі” межі зобов’язують до підсилення такого авторитету, який в “нових” теренах не лише не спирається на пієтет, але й має напрацьовуватися в доланні ряду негативних стереотипів. З огляду на нові виклики світоглядного та конфесійного плюралізму у демократичній спільноті – частині глобального світу, певне моральне “замішання” чи й кризу в постатеїстично-постсоціалістичному суспільстві, все це – досить складні завдання.

Вони спонукають до активізації пошуку УГКЦ свого актуальних місця й ролі в українському духовному полі.

Частина друга включатиме: сьогоднішні пошуки ідентичності, регіональні особливості розвитку УГКЦ, відклики на виклики сучасності, суспільно значущі аспекти діяльності.


[1] Сучасний стан // Українська Греко-Католицька Церква (офіційний сайт) http://www.ugcc.org.ua/36.0.html.

[2] Освітні заклади УГКЦ в Україні // Українська Греко-Католицька Церква (офіційний сайт) http://www.ugcc.org.ua/44.0.html.

[3] Перший навчальний рік в Українському Католицькому Університеті // Парафіяльна газета. – 2002. – № 34. – С. 2.

[4] Освітні заклади УГКЦ в Україні // Українська Греко-Католицька Церква (офіційний сайт) http://www.ugcc.org.ua/44.0.html.

[5] Брошура УКУ // Український католицький університет (офіційний сайт) http://ucu.edu.ua/files/2010/02/ucu_2b.pdf

[6] Додаток до газети “Жива вода”. – 2002. – № 5 (87).

[7] Монаші чини та згромадження УГКЦ // Українська Греко-Католицька Церква (офіційний сайт) http://www.ugcc.org.ua/41.0.html.

[8] Видавництво Свічадо. Християнська література // http://www.svichado.com.

[9] Радіо Воскресіння // http://www.rr.lviv.ua.

[10] Що таке Карітас? // Карітас України. Міжнародний благодійний фонд // http://caritas-ua.org/index.php?option=com_content&task=view&id=32&Itemid=53.

[11] Мальтійська служба допомоги // http://www.malteser.lviv.ua.

[12] Віра і світло в Україні // http://www.faithandlight.faithweb.com.

[13] Вірую. – 2002. – №10-11. – С.14.

Advertisements