Щось мене ця тема не відпускає, а точніше, “стукає” до мене вже котрий рік в цей час. Хоча напередодні, в кінці січня, притягають увагу (включену 😉 ) такі знакові для України дати, як День Соборності та День пам”яті героїв Крут.  З цього приводу я казала в прямому ефірі радіо Марія: “зараз такі часи, що наче й не до сентиментів, але що поробиш, треба працювати і на перспективу… (тим паче що) є між цими темами певний зв’язок: мені старші родичі свого часу розповідали, що серед юнаків-крутянців був один заручений Валентин, який репетирував відповідну роль в любительському театрі у Києві, за старокиївською легендою… Так от, серед його речей знайшли чернетки віршів для спектаклю, які він присвятив своїй коханій. Отож, якщо навіть вони – тоді – встигали любити та говорити про кохання, то і нам сам Бог велів.”

Переглядаючи публікації з цієї теми в цьогорічному інтернеті, натрапила тут на твердження, яке справедливості ради маю прокоментувати. Я точно пам”ятала, що бачила в українському календарі РКЦ (“Кредо”, настінний) напис біля 14 лютого, який недвозначно констатує: на цю дату приходиться день спомину св.Валентина з Терні, мученика. Ось знайшла цей календар.

 

Можливо, чомусь? св.Валентин обрав мене, і через мене хоче щось сказати? Навіть і не знаю, який смайлик сюди поставити, щоб був задумливий та теплий, запитуючий та обнадійливий. 

Advertisements