Опубліковано в Дзеркалі тижня

Зелений туризм з релігієзнавчими родзинками.

Зелений туризм, улюблений відпочинок багатьох городян різних країн світу, останніми роками набирає все більше популярності й в Україні. Ще б пак: досить демократичний за коштами, він приваблює різноманітністю пропозицій, котрі, за мінімальним вкладенням зусиль, можна віднайти практично на кожен смак. Найбільш востребуваними є такі пропозиції, котрі, крім життя серед природи, враховують також і потребу якихось пізнавальних «родзинок» для душі, і тут чи не найперспективнішими є зелений туризм з релігієзнавчою «фішкою». Адже, крім фізичного оздоровлення та розслаблення після шумного міського життя, він забезпечую також поживу для душі й корисні розвиваючі знахідки особливо для дітей та юнацтва.

В Україні є безліч цікавих місць, розташованих в порівняно благополучніших екологічно регіонах, де поруч або принаймні неподалік вартих уваги пам’яток духовності та культури є садиби зеленого туризму. Відпочинок в таких місцях обіцяє: будиночок серед саду, на радість жінкам – з пансіоном (харчуванням вирощеними власними продуктами, приготованими на живій воді), на радість дітям – спілкування з, можливо, небаченими досі домашніми сільськими тваринками, всім – задоволення прогулянок до лісу та річки чи озера, а також відвідування замку з храмом та музеями, величного монастирського комплексу, історичних перлин народної творчості – дерев’яних церков, музейчиків народної духовної культури та мистецтва, капличок над цілющим джерелом…

Як релігієзнавець та вже бувала туристка зеленими релігієзнавчими маршрутами, що багато років поєднує приємне з корисним, рада поділитися досвідом: як знаходити і як готувати такий відпочинок.

Найперше слід пошукати одне чи кілька місць, де розташовані ті чи інші об’єкти релігієзнавчого туризму, які можуть Вас зацікавити. Вибір їх дислокації та кількості залежить від команди відпочивальників, їх можливостей: мобільність обумовлюється, зрозуміло, найперше віком та наявністю власного транспорту. Але і громадським можна добратися у велику кількість потрібних точок. Якщо тільки не йдеться про молодіжну компанію або досвідчених автотуристів, котрі полюбляють спонтанність, практичніше знайти та замовити житло заздалегідь, особливо для родин з дітьми чи старших відпочиваючих. Тому, паралельно з підбором місць екскурсій, варто розвідувати варіанти житла для туристів у цих місцевостях.

Найбільша концентрація таких місць – на Правобережній Україні (хоч є доволі розкиданих і по її інших теренах), якщо враховувати три головні аспекти: наявність релігієзнавчих пам’яток та відповідної екскурсійної інфраструктури, доступність для пошуку пропозицій «зеленого» житла, більші масиви більш-менш екологічних рекреаційних зон: зокрема лісів та водойм.

Віднайдення бажаного можна почати з двох сайтів: «Замки та храми України», дітища ентузіастки з Кам’янця-Подільського, що вже стала визнаним відповідним авторитетом, та «Релігійно-інформаційна служба України», зокрема, – його підрозділів «Релігійний туризм», «Релігійне краєзнавство» та «Краєзнавство-дайджест». Крім того, існує чимало  різних краєзнавчих сайтів та форумів. При розгляді різних варіантів варто мати на увазі, що безпосередньо поруч вже більш відомих центрів реігієзнавчих екскурсій та паломництва, таких як Зарваниця, Почаїв, Манява, – житла для туристів більше, але ціни можуть бути дещо вищі, особливо в сезон, під час прощ, релігійних календарних та храмових свят.

Найбільш придатними як екскурсійна «точка тяжіння» для спокійнішого «осілого» зеленого туризму є або відомі туристичні центри з сакральними пам’ятками та музейними комплексами (Львів, Олесько, Остріг, Дубно, Луцьк, Мукачево, Кам’янець-Подільський, Хотин), або поки порівняно менш відомі широким колам, але також дуже цікаві (Древній Галич, Свірж, Кременець). Скельні монастирі, в тому числі й діючі, є не лише в Криму. В багатьох регіонах України дожили до нашого дня справжні перлини народної сакральної архітектури – дерев’яні церкви. Як на думку авторки, особливо цікаві з них – закарпатські, зведені кілька століть тому у стилі української готики. Більшість з них – діючі, і є також фактично й музеями народних духовних традицій, інтер’єру яких позаздрить не одна музейна колекція, а місцеві священики чи активісти парафії можуть бути якнайкращими екскурсоводами. Такий неформальний «гід», який знає все про сакральні пам’ятки свого краю та реставрує їх власноруч, поруч з парафіянами – отець Мирослав Рознай, трапився нам на Хустщині: цілий день його розповідей та гостина в їмості вдячно запам’яталися нашій родині.

Приємно, що й самі селяни, що займаються організацією зеленого туризму, часто теж стають вправними краєзнавцями та засновниками невеликих, але надзвичайно насичених музейчиків сакрального мистецтва та старовини, можуть провадити екскурсії по тих релігієзнавчих куточках, де ще нема музеїв. Язичницькі капища наших предків, печерні монастирі, святі джерела, поклонні хрести та каплички – можуть стати об’єктами вашого знайомства.

Отож, коли місце або місця географічно визначені, вибираємо серед наявних пропозицій тамтешнього житла для туристів. Любителям замовляти його заздалегідь варто розраховувати, що така зручність коштує дещо більше, зате в інтернеті можна знайти сотні великих сайтів, сайтиків та блогів конкретної «зеленої» оселі з відповідними пропозиціями. Найбільш відомі та наповнені: сайти «Зелений туризм», «Зелений туризм в Україні та світі», «Сільський зелений туризм» та «Карпати.інфо», де містяться сотні варіантів. На останньому є також чимало інформації про храми, музеї, заповідники тощо.

Шукаючи саме «ваш» варіант, слід, по-перше, враховувати – особливо тим, хто не на власних «колесах», – відстані та вид місцевого транспорту як від пункту вашого доїзду поїздом або автобусом, так і від оселі зеленого туризму до точок релігієзнавчого туризму. Пересічні якість та мобільність сільського транспорту, як і стан місцевих доріг – відомі: навіть власникам своїх джипів не завжди захочеться їздити далеко. Порівняно більш надійним транспортним зв’язком є електрички. Втім, багато з господарів осель для туристів, й особливо саме в районах релігієзнавчих екскурсій та паломництв, пропонують свій транспорт для трансферу та місцевих мандрівок.

Другий важливий нюанс: не лише розташування та розмір житла для туристів, але і його спеціалізація та можливі сусіди по відпочинку, а також й безпосереднє оточення садиби. Ще не всі господарі враховують у своїх пропозиція цей аспект, тому варто розпитувати про нього зарані або принаймні перш, ніж вселятися і платити. Мешканці міст і так серед року мусять багато часу проводити в середовищі, скажімо так, не завжди комфортному та корисному для психологічного здоров’я, тому, безперечно, в подорожі хочеться відпочивати на свій смак. Тож краще бути впевненими, що до голосу сусідньої дзвіниці, кукурікання хазяйських півнів та потріскування вашого багаття долучатимуться тільки такі звуки, які вам приємні.

По-третє, краще домовляйтеся про повний пансіон, щоб не треба було готувати, або хоча б замовляйте обіди у господарів. Адже, з одного боку, це не буде дорого (дешевше, ніж в кафе), з використанням продуктів хазяйського господарства, не треба ані готувати, ані кудись йти, та можна вибирати час і меню, а з іншого – більше кафешек там, де розкрученіший курорт та, відповідно, галасливіше. В багатьох селах – одне-два кафе, і не факт, що близько від вашої тимчасової оселі, та пару магазинчиків з обмеженим асортиментом, а базарчик може бути лише зранку, коли так солодко спиться. Якщо ви відпочиватимете біля монастиря, поцікавтеся, чи є біля нього крамниця – крім лавки сакральних речей та сувенірів, буває продаж запашного монастирського хліба, а часом й інших простих, але дуже смаковитих виробів.

По-четверте, враховуйте, які місцеві події (паломництва, фестивалі, злети, ярмарки тощо) можуть вас привабити або, навпаки, відрадити від певного місця в певний час. Нарешті, не зайвим буде дізнатися і про конфесійну належність господарів – якщо вона співпадає з тією, якої є сусідній монастир чи церква, котрі вас зацікавили, вам може бути додатковий бонус як туристам.

Ну і, зрозуміло, докладно розпитайте перш, ніж погоджуватися вселятися, про те, які побутові умови в будинку та навколо, де знаходиться ближчий медпункт, чи немає в регіоні алергенних рослин чи небезпечних тварин. Таке краще з’ясовувати також і в незалежному джерелі, як і всі інші відгуки про конкретну оселю, місце, регіон – зробити це можна на численних туристичних інтернет-форумах.

Вибирати для відпочинку зелений релігієзнавчий туризм особливо варто родинам з дітьми. Природа – для оздоровлення тіла, а релігієзнавчі екскурсії – для зростання душі, пізнання багатої духовної спадщини нашого народу, можуть несподівано для Вас доповнитися й іншими важливими речами: хай міські діти, замість серіалів та шоу, побачать своїх сільських однолітків, працьовитих, самостійних, які можуть привітати вас, незнайомих перехожих, словами «Слава Ісусу Христу!» Не входячи в подальші порівняння,  наголосимо, що кілька розмов з віруючими ровесниками, спостережень за прочанами, відкриттів незнаних досі або прослуханих повз вуха сторінок нашої історії, в тому числі духовної, можуть стати стимулами духовного розвитку для «дітей асфальту», атакованих вдома попсовою рекламою та багатьма спокусами не за віком. В багатьох місцях паломництв продають і дитячу літературу, а знайомство з ілюстрованою Біблією не зашкодить дітям, зокрема – з просвітницькою метою (знайомство з Біблією, хто не знає, входить в шкільній курс літератури). Зрештою, хай міські підлітки побачать також міських дітей та молодь, котрі прийшли як паломники на християнський фестиваль – це теж може бути знаковим для їх власних духовних шукань.

«Зелений» відпочинок з релігієзнавчими родзинками може для всіх бажаючих стати  доступною й улюбленою віддушиною серед буденного виру «марноти марнот», ковтком свіжого повітря та цілющого душевного умиротворення.

Вдалого всім відпочинку, гарних вражень й відкриттів, та натхнення ними ділитися!

Advertisements