Добрий чоботар – в гарних чоботях.

Банальність? На жаль, не завжди…

Мені дуже подобається моя робота і мої колеги. Я досліджую феномени, які стосуються Людей і Неба. Напевно, десь я це робила аж надто завзято, судячи з наслідків із здоров’ям, хоча, можливо, справа також в тому, що не відмовляю собі у задоволенні займатися громадськими справами, та й деякі хобі теж за комп’ютером…

Але, стосовно душевних здоров’я та «погоди» вдома, то (крім як, звісно, що всі люди мають прагнути над подальшою роботою над собою) тут чоботи при мені, й некепські :).

Можливо, треба дійсно народитися й вирости брахманом, щоб, досліджуючи брахманів, доцільно користуватися з їх наробку. Сучасні українські брахмани, дійсно, можуть бути різні, але в цілому брахманський спадок працює. І його цікаво не лише вивчати, чому ж не брати з нього користь? Тим паче, коли робити це можна з професійним знанням справи? А ще ж можна професійно радити, як це краще робити іншим. Бо ж брахманське місце порожнім не буває…

Тут, слава Богу, мій блог, морочитися навколо видання не тре, тому пишу як хочу. Хто вмістить – зрозуміє.

Практика як критерій істини. Чия? Покластися на статистику, якщо йдеться про те, чим варто чи не варто користуватися? А хто втілював і яку практику? А хто і як заважав? А хто рахував та описував? Чи, може, все ж таки спробувати самим перевірити – принаймні там, де це можливо?

З чого починається і складається духовне здоров’я? Що для нього треба напрацьовувати самостійно, а що всотувати з традицій? І яких? І яким чином? І від чого при тому берегтися? Як його підтримувати й виховувати? Дослідники брахманів мають мати на це відповіді. Переконливі. Втілені. Вдома.

Оце – вирізки з різдвяно-новорічного подарунку, який зробила мені дитина, а ним стала стаття про розвиток українських духовних традицій (а батькові – дісталася завіршована та ж тема):

«Українські свята і будні мали свої доцільні звичаї… Що варто робити для пам’яті про них і їх розвитку дітям?

…Я вважаю, що найголовніше, щоб зимові свята (і не лише зимові) були не тільки джерелом розваг і відпочинку від повсякденних справ, а й осередком роздумів про життя, про позитивні зміни й подальші плани й можливості їх втілення, про пошук шляхів до самовдосконалення, зокрема загального розвитку й розвитку духовності… Цьому дуже сприяють українські традиції (далі йдеться про різдвяні).

… Моя родина дотримується цього. Непогано також і колядувати. (Далі йдеться про розвиток українських духовних традицій у пластовому житті).

… відповідаючи на поставлене мною питання «як діти в наш час можуть розвивати традиції», виявляється, що для цього не потрібно великих зусиль, тільки трохи наполегливості, фантазії та зацікавленості. Треба розвивати українські духовні традиції задля гармонійного розвиткудуховності нашого рідного народу, якому часом її (в сучасності) так бракує.»

Богдана. 14 років. З брахманського роду та дружної люблячої родини однодумців-українських активістів. Краща ліцеїстка гуманітарного потоку своєї паралелі «Наукової зміни» та призерка МАН, авторка науково-популярних релігієзнавчих публікацій та учасниця міжнародних наукових конференцій і видань, гаврош майдану та боєць 🙂 українського інформпростору, пластунка й допитлива учениця недільної школи.

Advertisements