Історичний митрополичий Галич притягає неабиякий інтерес дослідників – насамперед, істориків та релігієзнавців. Зрозуміло, в першу чергу вивчається непересічна історія походження й розквіту Галича, його роль в церковному й державному розвитку українських земель. Однак на сьогоднішній день існує не менш важливий та цікавий ракурс його дослідження – як осередку релігієзнавчого туризму та патріотичного виховання молоді.Релігієзнавчий туризм – дуже перспективне поле уваги практичного релігієзнавства. Останніми роками він є предметом вивчення ряду дослідників. Теоретичне осмислення цього феномену для Української Енциклопедії релігій здійснює П.Л.Яроцький, котрий застановляється як над операційним понятійним апаратом, так і над потенціалом розвитку українського релігієзнавчого туризму. Він зауважує, що в міжнародній термінології на сьогодні прийняте поняття «релігійний» туризм, на відміну від паломництва (котре давно і всебічно вивчається)[1] як акту релігійної діяльності віруючих. Але поняття «релігієзнавчий» туризм, що й ми підтримуємо, можливо, ближче до означення культурної, естетичної й духовної мети туристів, які не є паломниками. Цей термін вже вживається сучасними вітчизняними дослідниками[2].

Важливий доробок у дослідженні теорії та практики релігієзнавчого туризму належить науковцям, що співпрацюють з Київським інститутом туризму. Їхня колективна праця «Філософські нариси туризму»[3] містить міждисциплінарні рефлексії такого унікального явища, як релігієзнавчий туризм, розгляд багатообіцяючих або й вже діючих об’єктів релігієзнавчого туризму, маршрутів, котрі притягають численних туристів. Результатом відповідних досліджень є як наукові монографії, так і науково-популярні видання (брошури, буклети), котрі вигідно відрізняються від аматорських «шедеврів» туристичних агенцій.

Варто відзначити і вагомий внесок галицьких науковців – дослідників та популяризаторів історично-сакральної спадщини їх батьківщини[4].

В сучасному світі, і в Україні зокрема, релігієзнавчий туризм як мінімум не менш перспективний за паломницький. Оскільки прихильники релігієзнавчого туризму здійснюють екскурсії з пізнавально-культурною метою, – такий туризм підійде будь-якому колективові, на відміну від паломництва до святинь, організованих тією чи іншою церквою. Він може включати пам’ятки всіх релігій, а його організатори – співпрацювати з різними церквами.

Релігієзнавчий туризм є змістовним відпочинком для дітей, молоді, родин, гурту друзів, під час якого можна ознайомитися з цікавими історико-культурними пам’ятками – храмами, монастирями, замками. Релігієзнавчий туризм може включати як денні або кількаденні екскурсії, так і відпочинок під час шкільних чи студентських канікул або відпустки – в районі концентрації таких пам’яток з їх відвідуванням. Крім корисного, духовно наповненого просвітництва, сиві свідки непростої української історії – церковної, культурної й політичної – можуть слугувати предметними осередками патріотичного виховання української молоді, необхідність та актуальність котрої не потребують окремих пояснень.

Історичний митрополичий Галич з його визначними пам’ятками – храмами та музеями, вже відвідується численними екскурсантами, але має ще не вповні задіяний потенціал розвитку як осередок релігієзнавчого туризму. Крилос і Галич розташовані дуже вигідно для поєднання власне пізнавального релігієзнавчого туризму із туризмом зеленим, рекреаційним. На відміну від пам’яток великих міст, там вони розташовані посеред мальовничої природи, в екологічно благополучному районі, тож їхати до них можна не лише на денну екскурсію, а й на довшу гостину. В наш непростий час це може бути чудова доступна форма цікавого розвиваючого відпочинку, варто лише відповідно організуватися всім, хто в цьому зацікавлений.

Для батьків – це малобютжетна можливість влаштувати своїм дітям корисне, здорове дозвілля під час канікул. Вчителі можуть «вписати» відвідування пам’яток Крилоса й Галича в плани навчальної практики з її обов’язковою музейною складовою, та замовити екскурсійні послуги у співробітників відповідних об’єктів. Школи Галича та району теж можуть бути зацікавлені – адже можна домовитися з керівництвом шкіл, звідки учні прибувають до Крилоса й Галича, про поїздки по обміну (коли учні проживають кілька днів або в школі, або в родинах своїх однолітків). Для подорожуючих гуртом чи родиною – могли б придатися оселі зеленого туризму. Для мешканців Галича й околиць, які можуть здавати житло для туристів та годувати їх, релігієзнавчий туризм може давати додатковий заробіток без капітальних вкладень (адже потрібні пропозиції починаючи з однієї-трьох впорядкованих кімнат зі зручностями і до садиб для великою компанії, домашні страви та зелене подвір’я).

Музейним працівникам, екскурсоводам, релігієзнавцям – це нагода популяризації історико-культурних пам’яток Крилоса й Галича та знань про них. Для Церкви, яка відновила свою сакральну діяльність в тамтешніх храмах  – це нагода ознайомити з власним духовним спадком, і то – не лише своїх вірних; знання й відкритість – запорука поваги та взаєморозуміння.

Історичний Галич виріс на такому місці української землі, котре в середньовіччі відігравало неабияку роль в українській історії, де ставалися непересічні події, а в подальшому – у боях, співпраці, культурному обмінові –  ґартувався український національний характер. Тому ознайомлення з пам’ятками Крилоса й Галича та історією краю для нинішнього підростаючого покоління (особливо – дітей із східної та південної України) може стати яскравою сторінкою їх патріотичного становлення.

Безперечно, для розбудови історичного митрополичого Галича як одного з центрів релігієзнавчого туризму та патріотичного виховання молоді, поза прикладанням організаційно-технічних зусиль, потрібна зацікавлена цілеспрямована відповідна робота місцевих музейників, релігієзнавців. Адже, крім вже звичних кількагодинних екскурсій, варто розробити нові креативні пропозиції для дітей та молоді: одно-дводенні історико-краєзнавчі походи навколо Галича, наприклад, на тему «Повстанський Великдень», святкування церковних свят календарного циклу, обрядові народні дійства (як от вертеп, коляда, тощо), можливо – навіть участь в ознайомчих майстер-класах з археології, музеєзнавства, церковного мистецтва розпису та ін. Перші галицькі ластівки пізнавально-рекреаційних пропозицій, як от «Галицька риболовля», дають надію на розгортання подібних напрямків.

Тут придався б нетрадиційний підхід, за яким діти були б не просто слухачами і глядачами, але й почувалися учасниками, причетними до дійства пережиття історії, до творчості, що бере витоки з історичних духовних джерел та струмує в актуальне сьогодення та майбутнє, яке цим дітлахам і творити. Для дітей та молоді це була б незабутня нагода знайомства із захоплюючою та повчальною історією рідної культури й духовності – не як просто із свідком минулого, а як із живим спадком, який їм придасться в розбудові їх світу.

Засобами реклами подібних пропозицій релігієзнавчого туризму можуть бути як вже традиційні друковані тематичні матеріали (від книг до альбомів та буклетів), так і повідомлення у ЗМІ, в тому числі й постійного характеру (Інтернет-сторінки). Перші залишаються випробуваним способом адресних повідомлень, а другі – надають можливість виходу на всеукраїнську та й закордонну аудиторію. Для порівняння: середньорічна кількість переглядів туристичних пропозицій певного місця чи об’єкту на присвяченій йому Інтернет-сторінці перевищує кількатисячний тираж (а він як правило не більший) друкованих розповідей про екскурсійний об’єкт. Про це вже, очевидно, відомо науковцям – співробітникам Національного заповідника «Давній Галич», що має однойменний сайт[5]. Цей Інтернет-ресурс досить змістовний та цікавий, але там поки що наявні тільки пізнавальні матеріали та в основному типові екскурсійні пропозиції, тоді як пропозиції релігієзнавчого рекреаційного туризму потребують окремого представлення.

Релігієзнавчі осередки України (зокрема, обласні осередки УАР), музеї та Церкви можуть стати місцевими базами мережі релігієзнавчого туризму, а її організаційним центром – Інтернет-ресурс українських релігієзнавців[6] ukreligieznavstvo.wordpress.com або спеціально створений в цій меті Інтернет-ресурс. Історичний митрополичий Галич може стати одним з перших «точок перетину» релігієзнавчих наукових, музейних та екскурсійно-туристичних інтересів, і тим самим додати для його дослідників нові матеріали.


[1] Наприклад, Джордж Тарже. Мир паломничества. – М., 1998.

[2] Наприклад, Сапєлкіна З.П. Релігієзнавчий туризм в Україні // http://tourlib.net/statti_ukr/sapelkina.htm.

[3] Філософські нариси туризму. За ред. Пазенка В.С. – К., 2005.

[4] Успенський собор Галича. Минуле, сучасне, майбутнє (Матеріали науково-практичної конференції). – Галич, інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника «Давній Галич», 2006: Володимир Дідух. Храм святого Пантелеймона (Буклет). – Галич: інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника „Давній Галич”, 2008.

[5] Національний заповідник «Давній Галич». – http://www.davniyhalych.if.ua

[6] Українське релігієзнавство. – ukreligieznavstvo.wordpress.com.

Advertisements