В статті на основі документальних матеріалів та ексклюзивних досліджень аналізується феномен сучасного українського політичного вертепу, як розвиток народних духовних і культурних традицій в актуальній патріотичній суспільній дії.

d0bdd0b0-d180d0bed0b1d0b1d0bbd0bed0b3-d0b3d0b2

Кандидат філософських наук Недавня Ольга Володимирівна,старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

Політичний вертеп як розвиток українських духовних традицій в громадянській дії.

АНОТАЦІЯ

В статті на основі документальних матеріалів та ексклюзивних досліджень аналізується феномен сучасного українського політичного вертепу, як розвиток народних духовних і культурних традицій в актуальній патріотичній суспільній дії.

Ключові слова: політичний вертеп, українські духовні традиції, розвиток, громадська дія, синтез.

Серед багатьох українських традицій, які відроджуються в наші дні, однією з найцікавіших та найбільш живучих й перспективних є різдвяний вертеп як синтез духовно-культурного дійства та громадянської дії. Дослідники – релігієзнавці, етнографи, мистецтвознавці, літературознавці не обходили увагою це феєричне явище, котре виходить далеко ширше за рамки власне обрядової вистави. Однак досі вертеп вивчався переважно як феномен культурно-духовний, хоча, зрозуміло, повз увагу не могли пройти яскраві ілюстрації соціальної, політичної історії в іскрометному гуморі та народній критиці персонажів «нижнього», або ж «народного» вертепу.

Можливо, так відбувалося й тому, що аж до часів незалежної України не складалися такі умови, коли, з одного боку, відродження традицій «верхнього» (святого) вертепу ентузіастами велося скрупульозно та ревно, а, з іншого боку, ота «народна» частина вертепу набула рис відвертої політичної сатири чи й агітації. Йдеться про дві частини традиційного вертепу, які зумовлювали й саму структуру його декорацій (будинок на два поверхи, де зверху персонажі біблійної різдвяної історії відтворювали народження Христа, а знизу народні герої реагували на неї, принагідно представляючи проблеми та чаяння виконавців вертепу). Як відзначали відомі дослідники народних обрядових традицій, наприклад, Олекса Воропай [1, с.116-126], у народній частині різдвяного українського вертепу органічно втілювалися уява про те, як справедливість і добро мають за активних дій самого народу торжествувати в його повсякденному житті. Народні персонажі «народжувалися» безпосередньо з різдвяних вертепних («Звіздар»), й доповнювали й підкреслювали як позитивних, так і негативних персонажів «святої» частини вертепу, а «нижня» вертепна частина віддзеркалювала, як принципи «верхньої» втілюються в поточному дневі.

Така схема й динаміка дійства виявилася надзвичайно привабливою для сучасних вертепників, надаючи величезне поле для актуальної творчості. Маємо вже навіть новий термін: політичний вертеп. Можна, звичайно, інтерпретувати таке як корисливе використання традицій, але ж вони живі саме доти, доки в них вливають актуальне життя з його поточними проблемами, переживаннями й радощами.

Оскільки цей різновид народної творчості здавна був ареною для спокусливих злободенних експромтів, то й не дивно, що ця його складова надихає все більше охочих оприлюднити свої світоглядні, суспільні позиції. Склалося так, що в цій справі перед повела не західна Україна, а Київ. Тут варто мати на увазі, що вертепні традиції збереглися не лише в західній Україні (напевно, там вони просто збереглися більш церковними, що історично зрозуміло), й навіть (хоча б почасти) не лише в селах інших українських регіонів. Засвідчую, що в радянському Києві можна було незрідка бачити на вікнах старих будинків, варто було лише відійти в бік від центральних вулиць, викладені на ваті між рамами фігурки з ліхтариками та цукерками. Київські бабусі, загадково усміхаючись, розповідали своїм онукам неймовірні алегоричні історії. Авторка лише в дорослому віці, під час дослідницького відрядження до Львову під Різдво, глянувши на щедро прикрашені вертепиками львівські вікна, нарешті зрозуміла, про що саме розповідали київські вікна раннього дитинства та власна її бабуся. Але і в урізаному, фантастично інтерпретованому вигляді вертепні історії були відомі принаймні частині дітлахів Києва – столиці УРСР. То ж коли вони виросли, та відкрили вертеп по-справжньому, то разом з власними дітьми стали із задоволенням надолужувати недотворене в дитинстві.

«Свята», тремтлива частина вертепу при тому стала предметом дитячої та дорослої творчості здебільшого в недільних школах, різдвяних дитсадівських та шкільних виступах, в театральних колективах, а от друга, «народна» частина разом із першою зайняла вагоме місце в містеріях старшокласних і студентських, та в святкових (і не тільки) виставах цілком дорослих людей. Мало того, «політичний» вертеп, не втрачаючи (здебільшого) сакральної частини власне різдвяної історії, набув суспільного звучання та конкретної світоглядно-ідеологічної спрямованості.

Розглянемо докладніше на типових прикладах, як в сучасному політичному вертепі розвиваються традиції «народної» частини старого українського вертепу, й ширше – як продовжуються та збагачуються українські традиції пошуків торжества справедливості й добра (як в духовному плані, так і в конкретному суспільно-політичному контексті). Для цього проаналізуємо три основних типи сучасних політичних вертепів: політичний вертеп, який акцентує саме народну частину, присвячену тим чи іншим політичним подіям, та виконується багаторазово як суспільно-політичний захід); вертеп з елементами політичності, який включає їх в канву різдвяної історії, та аналогічний вертеп, політична складова котрого виявляється як в сюжеті, так і в ексклюзивній спрямованості його проведення як оригінального й неповторного суспільно-політичного заходу.

Перший тип сучасних вертепів (власне, політичний вертеп з багатьма сатиричними програмами та сценками, який мандрував Україною, як це було й століттями тому із класичним вертепом) представляє яскраве дітище буремних передвиборчих баталій, народжене творчим колективом на чолі з літератором, публіцистом та суспільним діячем Володимиром Даниленком в переддень Помаранчевої революції. Йдеться про проект «Театр сатири «Політичний вертеп», який відпрацював, як на фронті, по всіх найгарячіших точках президентської виборіади.

Ідея вдарити зброєю сміху була природнім продовженням традицій українського народного вертепу. Як в минулому вертеп як народний театр був невід’ємним елементом будь-якого великого ярмарку, так і в ті гарячі передвиборчі місяці Політвертеп у складі десятка груп об’їздив вздовж і впоперек всю Україну, з’являючись в усіх людним місцях за найменшого приводу. Популяризатори Політвертепу – видавці музичного диску з його творами підкреслюють: колись без вертепу не відбувалося будь-яке народне свято, де український традиційний потяг до волі та вільнодумства акумулювався в комічних сценках, масках, скетчах-гуморесках артистів-аматоров й акторів-професіоналів, з яких вертепи і складалися. Влада вертепи не дуже любила. Актори, переїжджаючи з губернії в губернію, з ярмарку на ярмарок, дуже швидко адаптувалися до нових реалій і експромтів, видавали сатиричні номери на місцеву тематику. Важливо, що їх вистави, як і вистави сучасних акторів Політвертепу, були непідцензурними [4].

На таку ризиковану творчість треба було знайти справжніх сміливців-відчайдухів, що й робив навесні 2004 р. Володимир Даниленко. Він згадує: «Театр сатири «Політичний вертеп» виник як відповідь тієї частини української творчої інтелігенції, що активно перешкоджала устремлінням влади пропхнути свого кандидата в Президенти. Театр з’явився в липні 2004-го року в результаті досить жорсткого кастингу. Тоді головними критеріями добору акторів були: відсутність страху при виконанні сценок і, звичайно, цивільна позиція. Це тепер ми всі згадуємо з гумором, а тоді проти нас були СБУ, весь штат МВС і банд формування Клюєва. І ніхто не знав чим усе це може закінчитись. Ми почали з того, що зібрали десять мобільних театральних труп. Кожна з них мала заздалегідь виготовлені маски найвідоміших політичних діячів. Відправившись у тури по містах і вісях України, наші групи виступали на базарних площах, вокзалах, на автостанціях, поблизу прохідних найбільших заводів. Їх затримувала міліція, на них нападали найняті відомо ким бандити, загрожували їм, іноді били, ламали техніку, проколювали колеса їхніх мікроавтобусів. Але вони непохитно все це зносили, ремонтували техніку і рухалися знову. Чим далі, тим популярніше ставав наш «Політвертеп». Люди вже чекали на них, радісно зустрічали, допомагали чим могли… Театр з’явився на першій хвилі народного обурення, стихійної народної сатири, що буквально заполонила опозиційні газети й інтернет-видання. Величезна заслуга нашого «Політвертепа» у тім, що коли влада стає смішною – вона програє. І колишня влада програла саме тому, що народ перестав її боятися…» [4]. Вже після перемоги Помаранчевої революції автор проекту Володимир Даниленко і режисер «Політичного вертепу» Сергій Архипчук одержали пропозицію від Радіо «Свобода» записати радіо-серіал по мотивам спектаклів «Політичного вертепу». В результаті виникло 12 радіо-п’єс [наприклад, 5]. Усі вони дуже дотепні, в точності передають усі нюанси передвиборної боротьби, характери і типажі до болю знайомі. П’єси: “Куда же Вы делись, поручик Тигипко?”, “Как-то шли на дело я и Янукович”, “Ой, у Кабміні та й жерці жруть”, та інші є достойним розвитком кращих шедеврів традиційних українських народних вертепів.

Другий тип – це політизований вертеп, де в класичну різдвяну історію включені сучасні позитивні та негативні персонажі. Такий вертеп, наприклад, авторства Сашка Лірника, сюжет котрого натхнений Помаранчевою революцією, досі користується популярністю, переживаючи все нові обробки. Його вже кілька років поспіль ставлять, зокрема, студенти Києво-Могилянської академії та пластуни. Завдяки Інтернету цей дотепний сценарій став доступний всім бажаючим.

Лірник Сашко (Олександр Власюк) написав свій шедевр, за його словами, з невидимою допомогою Т. Шевченка, М. Вовчка, І. Франка, Л. Подерв’янського, З.Пилипчука та всього українського народу [2]. Як і в класичному народному вертепі, в ньому присутня і критика, й самокритика. Традиційні герої видозмінюються чи доповнюються сучасними. Так, відьма (Конотопська) постає в образ Наталі Вітренко, наряду з пастушками з’являються спецназівці (які виявляються зовсім не негативними персонажами), фігурує також бюст Леніна. Соковиті репліки героїв вертепу Лірника Сашка можна було б із задоволенням цитувати й цитувати; наведемо лиш кілька прикладів поєднання тексту «святої» вертепної частини з «народною», як це і відбувається в ньому черезполосно. Так, Іроду докладає відьма-Вітренко про Зірку над Майданом, а той: «Ах так?! Який Месія?! Та як вони посміли?! Посміли бунтувати оті хахли прокляті?!». Чортам, які приходячи допомагати Іродові, він наказує: «В Україну – на Майдан! Спить Дитина Божа там. Всіх дітей там похапайте, голови їм постинайте, у мішок їх покладіть, і до мене принесіть!» Янгол же виголошує: «Люди! Йде на вас біда – суне знову сила зла! Ірод крові захотів – і послав на вас чортів. Не самі вони ідуть – вояків сюди ведуть! Хочуть всіх вас полонити і Ісусика убити! Діточок всіх порубати, вас – в кайдани закувати! Україну погубити — Малоросію зробити!» [7]. Лірник Сашко застосовує перли народних дотепів, майстерно не переступаючи межу гарячих кпинів – до лайки, піднімаючи побутове – високим, актуалізуючи класичне – імпровізаційними злободенними знахідками.

Цього року, як і в минулі, аналогічні – політизовані – вертепи широко популяризувалися й на концертних майданчиках багатьох міст України. Зокрема, в Івано-Франківську на Вічевому майдані, в рамках ІІІ Всеукраїнського фестивалю вертепів «Карпатія», яке проводило мистецьке об’єднання «Остання барикада», був представлений «Зірковий вертеп» відомих політиків та діячів мистецтва, святкова фабула якого була доповнена актуальною кризово-газовою тематикою. Спільно розроблений сценарій втілювали відомі політики, літератори, журналісти, музиканти та актори: Юрій Луценко, Сашко Лірник, Ігор Пелих, Роман Чайка, Богдан Бенюк, Олесь Доній, Юрій Стець, Сергій Василенко, Едуард Драч, Андрій Кокотюха, Артем Полежака, Сергій Пантюк, Євген Нищук. Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко у вертепі виконував роль Козака-оборонця, «Янгола» грав Олесь Доній, «Чорта» – Ігор Пелих, «Жида» – Богдан Бенюк, «Смерть» – Сашко Лірник. А традиційний «Ірод», якого втілив поет Артем Полежака, цього разу був російським царем, та співав: «Бистро на коліна впали, мені ноги цілували, Вас не сильно покарають…» [10]. Традиційний вертепний реквізит, відтак, комічно сусідував з мобілками та газовою трубою, а їдка сатира спрямовувалася на сьогоднішні несправедливості.

Третій тип – це політизований вертеп-акція (на відміну від попереднього варіанту політизованого вертепу як повторюваного дійства), де традиційні персонажі, крім дій згідно різдвяної історії, також розігрують сценки з історії актуальної. Власне, такий вертеп як ексклюзивна, цілеспрямована акція теж творить сучасну історію. Адже відомо, що здорова сатира впливає на суспільно-політичні події часом не менш ефективно, ніж якась зброя, особливо – коли висвітлення такої акції відбувається швидко й безцензурно через сучасні засоби ЗМІ. Цього року авторка провела включені спостереження на такому заході – «Різдвяному газово-вентильному вертепі», який розіграли київські громадські активісти перед посольством РФ в Києві 17 січня (в день відкриття «газового саміту» у Москві).

З народженням ідеї цієї акції саме як вертепу всі бажаючі можуть познайомитися на форумі сайту «Майдан» [9], де ідея була запропонована і розвинена шляхом народної творчості. Насамперед, цікаво, що серед учасників обговорення та підготовки були як такі, конфесійна приналежність котрих наявна й відома (греко-католики, православні УПЦ КП), так і люди які її не мають або ж не декларують. Але напевно сам час підказував вертепне спрямування заходу: адже те, що засуджувалося – газовий шантаж Росії – відбувалося якраз у дні, коли християни східного в Україні святкують різдвяні свята. Природно, що в період святок форма громадянської акції була вибрана у вигляді духовної української традиції – вертепу.

В класичному українському вертепі персонажі біблійної різдвяної історії (свята родина, три царі, янголи й пастушки, «Ірод», «Смерть» та ін.) доповнюються народними, як от «Звіздар», «Козак», «Молодиця», «Кум», які стикаються в різних життєвих перипетіях з «Москалем», «Жидом», «Ляхом», тощо. Майданівцям не довелося вводити нових сучасних персонажів – типовий склад народного вертепу надавав якраз основні з потрібних, а сучасна паралель «Ірода» не викликала жодних сумнівів. Отже, майданівський вертеп з традиційними персонажами («Звіздар», «Ірод», «Жид», «Чорт», «Янгол», «Пастушки»), співаючи різдвяні колядки, підійшов до посольства Росії, де стояли інші учасники акції з гаслами.

Крім основної канви сповіщення доброї новини про прихід на землю Спасителя, нововведення (вкраплення у святу частину вертепу частини народної), якщо стисло, полягали в наступному: Посередник-«Жид» запропонував купити газ, але «Звіздар» не погодився на його ціну [6]. Тоді «Жид» викликав «Ірода», щоб той закрутив вентиль. Але інші народні персонажі не скорилися, та з допомогою янгола «розрулили» вентилі, та разом із знятої з вух локшиною (яка символізувала локшину інформаційну від російських та проросійських ЗМІ) принесли то все добро під посольство, під регіт не лише учасників дійства та глядачів, але й журналістів, котрі то все фільмували. Вертеп увінчали колядки та пристрасно виконаний Гімн України [3]: різдвяна зірка осявала при тому величезний прапор України в руках учасників акції.

Треба підкреслити, що навіть сатирично-політична народна частина цього вертепу несла підкреслено духовний акцент: майданівці нагадали газовим монополістам, що влада «газових грошей» не є безмежна, а кінець тих, хто зловживає нею на лихо сусідам та всьому світові, може бути такий само, як і в Ірода. Натомість українську землю, яка славить Новонародженого Спасителя хоча б і в холоді, як колись це було у Вифлеємській Стайні, та не скоряється перед неправими силами, охороняє янгол.

Як бачимо, в сучасних політичних або політизованих вертепах втілюються та розвиваються кращі риси веселого гумору й гострої сатири класичних українських вертепів, зберігаються й доцільні традиції без фальшивої політкоректності називати персонажів та речі своїми йменнями, зберігаються правдиві викриття злодіїв та сміливі заклики до поновлення справедливості, до гуртування всіх народних сил задля торжества добра. Завдяки телебаченню [8], радіо та Інтернету (а також і поїздкам з рядом вистав по різних куточках України) згадані та інші політичні або політизовані вертепи «працюють» для значно ширшої за звичайну концертну (святочну) аудиторії. А синтез духовного-вічного та суспільно-актуального, в якому важливо утверджувати гідність, справедливість та добро, виявляється досить дієвим світоглядно впливовим засобом. Вивчення цих та інших сучасних форм розвитку народних духовних традицій є дуже важливим та надзвичайно цікавим, адже вони постають прикладами живої народної творчості, де патріотична громадська дія надихається українською духовністю.

1. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: Т 1. – К., 1991.

2. Лірник Сашко (Олександр Власюк) http://artvertep.com/news/1098.html?logout.

3. Різдвяний газово-вентильний вертеп перед посольством Росії / The Christmas Gas-Cock Vertep In Front of Russian Embassy (документальні аудіо-записи, фото) http://kbulkin.wordpress.com/2009/01/17/christmas-gas-cock-vertep-russian-embassy/.

4. Політичний вертеп // http://www.famajor.com/index.html?ID=6085&select=138.

5. Політичний вертеп. Аудіо-запис програми // http://www.radiosvoboda.org/content/article/931640.html. 6. Посольство Росії привітали газово-вентильним вертепом http://www.maidan.org.ua/static/news/2009/1232204407.html.

7. Сценарій різдвяного вертепу (писаний лірником Сашком для славного Коша Січеславського мандрівних дяків, також себе ім`ярек «Вертепом» іменуємого) // http://traditions.org.ua/stsenariyi-svyat/suchasniy-stsenariy-vertepu.html.

8. У Києві влаштували газовий вертеп (18.1.2009 11:00) http://www.intv-inter.net/v/article/?id=561475.

9. У суботу пройде акція “Наш ГазоFUCK – Путіну!” http://www2.maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_free&key=1231865858&action=view.

10. Фестиваль «Карпатія» поєднує традицію вертепу з сучасністю http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1371616.html.

SUMMARY

Ol’ga Nedavnya

Political Vertep as a Development of Ukrainian Spiritual Traditions in Civil Activity. The phenomenon of the modern Ukrainian political vertep as a development of folk spiritual and cultural traditions in the actual patriotic civil activity is analyzed in the paper on the base of documental materials and exclusive researches.

Key words: political vertep, Ukrainian spiritual traditions, development, civil activity, synthesis

Advertisements