Ольга Недавня © Наукові архіви

Цікаве поповнення моєї колекції

Ця світлина взята звідси Не все так проблемно у старенькій Європі, слава Богу! Є ще порох, тобто Дух надихає Дякуючи френду Володимиру Анту, відкрила для себе оцей цікавий сайт: дядько у германському селі має хоббі прикрашати писанками яблуню у своєму саду, приохотив до цього ж дітей, а потім і онуків. Яблуня розросталась, і до неї почали нести писанки односельці, а згодом – привозити з усієї Германії. До писанкового дерева стали приїздити екскурсії, і тепер шлють писанки з усього світу. От як варто брати участь у креативному відтворенні рідної ідентичності та відповідному наповненні оточуючого виховного простору! Отут – фотогалерея, зверніть увагу, який чепурний в них будиночок та садиба, яка дружна чималенька родина, яка до них увага гостей, і скільки ідей можна почерпнути для творення наших великодніх деревець!

Свято, котре співтворимо

таким, яке й усе наше повсякденне життя.

А приготування й зустріч зимових святок у всіх переважно такі ж самі, як і наша міжсвяткова діяльність. Хто чекає Різдвяну зірку, хто – новорічний бій курантів, хто – бучної нагоди мегавечірки. Мені не потрібні ніякі гороскопи та тварини року, ніякі привітання російською, у т.ч. зі старих совкових фільмів чи мультів. А от обговорити наші святкові символи під настрій – цілком Тому, що люблю по-можливості створювати відповідне середовище – і не лише для себе й рідних, а і у примноження українського простору довкола. Якісного, звісно, духовного, а не попсового. Це абсолютно необхідно для того, щоб наші діти росли українцями, бо для передачі світогляду й цінностей, як не крути, а потрібне предметне опертя.

Тож будемо уважні до його творення, співтворімо навколо український світ з нашими дітьми, рідними та друзями. Якщо ми поки не можемо скинути Йолку, то ми цілком можемо не допустити її на очі, які і всю іншу попсу із зомбоящика. А натомість утверджуймо вдома українські традиції й виходьмо робити це у громадський простір: колядувати й щедрувати, святкувати ДН С.Бандери, потім – свято Злуки і т.п. Знакова система свят нам теж потрібна, як маніфестація нашої духовної та національної ідентичності, ну і для натхнення на відповідну щоденну діяльність та для знайомства з однодумцями

Христос рождається! – Славімо Його справами нашими!

Суспільно значуща діяльність християнських Церков у дослідженнях українських релігієзнавців

Ольга Володимирівна Недавня, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

Суспільно значуща діяльність християнських Церков у дослідженнях українських релігієзнавців.

Суспільно значуща діяльність християнських Церков в Україні по праву стає предметом прискіпливого аналізу вітчизняних релігієзнавців (А.Колодного[1], П.Яроцького[2], Л.Филипович[3], С.Здіорука[4], В.Єленського[5], В.Климова[6], В.Шевченка[7], Н.Стоколос[8], М.Черенкова[9] та багатьох інших), адже саме вона є найбільш помітною в українському суспільстві, де воцерковлені віруючі не складають більшість, однак Церкви традиційно мають авторитет, високий на тлі масової зневіри у владних інституціях. Різні аспекти діяльності християнських Церков як факторів культурного й суспільно-політичного вибору українців, науковці студіювали, зокрема, в контексті викликів розбудови України як європейської держави, посідання нею належного місця у глобальному, релігійно і світоглядно плюральному світі, звертаючи увагу на доцільне співвідношення плекання оригінального, питомого та розвитку в діалозі з іншими культурами і традиціями.

У відповідному величезному масиві досліджень можна означити як найбільш актуальні та перспективні такі предметні напрямки здійснюваного науковцями аналізу: Церкви (клір, віруючі та симпатики) й політичні процеси, демократизація, розбудова громадянського суспільства, захист націєдержавних інтересів; Церкви й соціальні процеси в перехідному українському суспільстві; пошук та відстоювання релігійних, національних духовних ідентичностей у їхньої взаємодії в умовах свободи совісті й релігієвибору, світоглядних та культурних орієнтацій, полікультурності та глобалізації; Церкви в освіті та просвіті, у діалозі та співпраці, та ін.

В ході досліджень дотичної до політичного життя сучасної суспільно значущої діяльності Церков виділяються проблемні ареали тематики «Церква і політика», проводиться необхідний ретроспективний аналіз, дослідження української сучасності та прогнозування на майбутнє. Різні аспекти взаємодії релігії (релігійних інституцій, Церков) та політики (політичних інституцій, чинників) вивчають також П.Фещенко[10], Т.Козак[11], С.Яремчук[12], О.Кудояр[13]. С.Филипчук[14] вивчає суспільно-політичну діяльність українських Церков через призму їхнього соціального вчення. Геополітичний контекст релігійно-політичних процесів перебуває в полі досліджень М.Рибачука[15], М.Хмільовського[16], С.Сьоміна[17], М.Кирюшка[18], Б.Козака[19], Ю.Кальниша[20]. С.Здіорук зостановлюється над вивченням взаємодії Церков і вітчизняних національно-політичних рухів[21]. Дотичні до релігійно-церковних проблем аспекти діяльності різних політичних, партійних сил вивчають також Є.Біленький[22], В.Афанасьєва[23], С.Продивус[24].

Проблематику «Церкви і політика» в конкретно-конфесійних виявах студіюють А.Васьків[25] (УГКЦ, католицизм), І.Жердєва[26], С.Филипчук[27] (православні Церкви), Ю.Решетніков[28] (протестантські Церкви) та ін. Зрозуміло, вивчаючи суспільно значущий вплив Церков, логічно було вдаватися до порівняльного аналізу діяльності різних з них, що й робили дослідники (особливо стосовно періоду пізнього середньовіччя та сучасної доби, зокрема, А.Колодний, В.Шевченко, В.Єленський, С.Здіорук, Н.Стоколос, М.Рибачук та багато ін.)

Суттєво поповнюється науковий дискурс з тематики «Церкви й політика» в ході й після виборчих компаній в Україні. Особливо помітно це стало, починаючи з часів президентської компанії 2004 року. Релігійно-церковний фактор в подіях Помаранчевій революції досліджували вітчизняні та зарубіжні колеги (зокрема, докладно – Т.Шишлак[29]). О.Золотаренко[30] звернув увагу на те, як під час Помаранчевої революції сакралізувалися її символи. Роль у президентських виборах 2004 року УПЦ МП ретельно проаналізував В.Юкіш[31]. О.Коваль[32] зостановився над проблемою маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин. П.Когут[33] простудіював роль персонального фактору церковних лідерів у політико-владних відносинах. С.Троян[34] підкреслив закономірність вияву у тому часі цивілізаційно-культурних особливостей України.

Діяльність Церков в контексті суспільних процесів, пов’язаних з демократизацією, знаходиться в полі досліджень Л.Конотоп[35], Л.Виговського[36], В.Бондаренка[37], В.Любчика[38], П.Фещенка[39], з розбудовою громадянського суспільства – Г.Надтоки[40], В.Титаренко[41], О.Грінер[42]. Правничі аспекти такої діяльності вивчає О.Бучма[43], проблеми взаємодії церковних та державних чинників – В.Климов[44]. М.Бабій[45] приділяє у своїх працях увагу даній проблематиці через призму свободи совісті й релігій. П.Яроцький[46], розглядаючи працю Церков в нових умовах демократичного, ідейно плюрального суспільства, констатує складність їхньої відповідної адаптації, зумовлену несприятливим історичним досвідом та «внутрішніми» й «зовнішніми» труднощами росту сучасного періоду. Місце й роль окремих Церков у соціально-суспільних перетвореннях в ході демократизації й побудови громадянського суспільства в Україні досліджують С.Здіорук[47] та О.Саган[48] (православні Церкви), С.Кияк[49] (католицька Церква), В.Докаш[50] (протестантські Церкви) та ін. Разом з тим, комплексних досліджень суспільно значущої діяльності Церков (зокрема і їхнього впливу на суспільно-політичні процеси) поки небагато, й майже зовсім поза увагою науковців перебуває взаємодія Церков з українським «третім сектором» та використання ним у суспільно корисній діяльності духовних традицій.

Чимало уваги приділяють дослідники вивченню соціальних доктрин Церков, на які вони спираються у своїй діяльності, різноманітній практиці соціальної роботи. Теоретичні аспекти даної проблематики аналізує Л.Виговський[51], В.Любчик[52] розглядає соціально значущу ідеологію Церков та її вплив на сучасне українське суспільство, а О.Саган[53] наголошує на нових акцентах суспільно значущої діяльності Церков в умовах українського посттоталітарного суспільства. Останній також вивчає особливості соціальних настанов православ’я[54]. Зрозуміло, чи не найбільше досліджуються соціальні напрацювання католицької Церкви, в якої вони найбільш розроблені. Так, Ю.Майка[55] вивчає історичний розвиток католицького соціального вчення, П.Яроцький[56] ґрунтовно аналізує особливості сучасного розвитку соціальної католицької доктрини. Різні принципи цієї доктрини та їх втілення в конкретній соціальній роботі вивчають Г.Кулагіна[57], К.Новікова[58], С.Рабинович[59] та ін., а саму цю роботу представляє єпископ РКЦ С.Широкорадюк[60], котрий є частим учасником наукових зібрань українських релігієзнавців. Соціальне вчення католицької Церкви у контексті сучасного суспільного розвитку досліджує О.Браславець[61]. Протестантські Церкви, досить активні у практичній соціальній роботі, не всі мають свої власні окреслені соціальні доктрини, що утруднює відповідні дослідження науковцям. Все ж такі дослідження здійснюють П.Яроцький [62] та М.Черенков[63], а також В.Докаш[64], що акцентує увагу на практичних проблемах соціального служіння протестантських деномінацій в контексті формування громадянського суспільства в Україні. Н.Загарія[65] розглянула соціальне служіння Церкви адвентистів сьомого дня в контексті етичної концепції протестантизму. «Зсередини» над соціальними настановами цієї Церкви працював М.Жукалюк[66]. Серед наукового доробку В.Докаша також є вивчення соціальних настанов Церкви адвентистів сьомого дня (котра єдина серед протестантських Церков в Україні виписала основу власної соціальної концепції) та форм їх реалізації в сучасному світі[67].

Однак поза конкретно-конфесійним дискурсом менше вивчається, особливо у порівняльному аспекті, соціальні настанови та відповідна діяльність Церков у контексті їхнього впливу на адекватну актуальним викликам та завданням трансформацію постсоціалістичного, пострадянського, посттоталітарного суспільства, зокрема українського (виняток становить хіба що проблематика виховання національної еліти[68] та економічні аспекти гідного християнина зайняття його місця у суспільстві[69]). Фактично відсутній системний аналіз таких нюансів соціальної науки Церков, котрі спрямовуються на оздоровлення уявлень кожного про власне місце в суспільстві, про його доцільну структуризацію, без чого не є можливим успішний розвиток ані окремих осіб, ані цілих народів.

А, між тим, саме сфера самосприйняття, світоглядних переконань, ментальності з її глибинними духовно-культурними архетипами, котра потребує адекватного розвитку, дотична «царині компетентності» Церков, принаймні, останні мають потенціал, що може мати відповідний попит. Що стосується вивчення особливостей ментальності українського народу, то її ґрунтовних досліджень з фундаментальними філософськими, історіософськими та релігієзнавчими підходами не бракує[70], однак релігієзнавці поки нечасто вдаються до відповідних досліджень в контексті конкретних потреб соціального розвитку сучасної української спільноти. Втім, на проблематику трансформації ментальності в умовах демократичного різноконфесійного й полісвітоглядного суспільства звернула увагу О.Лютко[71]. Варто продовжувати таку лінію досліджень на релігієзнавчому полі, адже сталі позитивні суспільно-політичні перетворення можливі лише зусиллями співвідповідальних громадян, свідомих своєї власної місії у спільноті та адекватно усвідомлюючих націєдержавні інтереси свого народу.

Зрозуміло, вплив християнських чинників на громадянський, суспільно-політичний вибір українців неможливо адекватно оцінювати без врахування того, як самі ці чинники сприймають націєдержавні інтереси. Розуміння останніх, у свою чергу, обумовлюється ширшим контекстом самоідентифікації особи й народу серед ближнього та дальшого культурно-цивілізаційного оточення, визначення духовної спорідненості або відчуженості. І тут сучасні відповідні кореляції часом бувають не менш несподівані й не більш передбачувані, ніж в різні інші періоди непростої української історії.

Над вивченням проблематики співвідношення релігійного (конфесійного) й національного у самовизначенні (та відповідному діянні) особи й нації в тих чи інших предметних контекстах працювали і працюють чимало науковців, зокрема: А.Колодний[72], Л.Филипович[73], С.Здіорук[74], О.Саган[75], В.Єленський[76], В.Пащенко[77], П.Павленко[78], О.Шуба[79], В.Докаш[80], Г.Кулагіна[81], І.Гаюк[82], П.Кравченко[83], В.Марчук[84], М.Братасюк[85]. Зрозуміло, здійснюється аналіз відповідного історичного досвіду. Так, Л.Филипович[86] дослідила хід та характеристики етнорелігієгенезу в українських землях, Н.Стоколос[87] – етноконфесійні трансформації на вітчизняних теренах. Особливості етноцентричного розвитку українських Церков проаналізував Е.Кардош[88], а М.Сергєєв співставив відповідні процеси з визріванням ідеї «Москва – третій Рим»[89]. Сучасні інтерпретації «національного питання» чинних нині соціальних документах християнських Церков порівняла Г.Кулагіна[90]. Востребуваною в наукових дослідженнях є проблематика ролі релігійних (зокрема, християнських) чинників в національно-культурному й духовному відродженні України [91]. Візія національної Церкви є предметом досліджень А.Колодного[92], С.Здіорука[93] та А.Гудими[94]. Місце Церкви у розбудові української національної ідеї вивчає Е.Кардош[95]. П.Павленко[96], слідом за А.Колодним, слушно підкреслює, що в оцінці діяльності тієї чи іншої церкви та релігійної спільноти слід враховувати міру її, як мінімум, лояльності до українських інтересів.

Не бракує досліджень конфесійних вимірів даної проблематики: Т.Євсеєва[97], В.Ігнатьєв[98] аналізують діяльність православних Церков, П.Яроцький[99] приділяє увагу католицьким та протестантським Церквам, останні вивчаються «зсередини» А.Московчуком[100] та М.Жукалюком[101]. (адвентисти), М.Черенковим[102] (євангельські протестанти).

Багатоплановість проблематики сучасної діяльності християнських Церков, дотичної до націєдержавних інтересів українців, відображається в різноманітних напрямках досліджень. Так, Л.Филипович[103] з’ясовує дію етнорелігійних стереотипів у трансформаціях конфесійного і світоглядного поля України. Релігійно-церковний фактор в процесі розбудови модерної української нації вивчає В.Єленський[104]. О.Бучма[105] та К.Вергелес[106] звертають увагу на особливості взаємозв’язків держави, релігії й нації. Актуальною є й проблема діяльності християнських Церков в Україні з точки зору націєдержавної безпеки (вивчає А.Колодний[107], С.Здіорук[108], О.Литвиненко[109] та ін.). С.Свистунов[110] розглядає етноконфесійні трансформації в умовах глобалізації. О.Уткін[111] наголошує на злободенну в сьогоднішній українській державі потребу культури етноконфесійного спілкування.

Україна, як, мабуть, жодна інша країна пострадянського простору, котрі мають схожі проблеми з відродженням та захистом національної ідентичності, постала нині перед двома взаємоускладнюваними викликами: відстоювання оригінального свого розвитку та доцільної співпраці з сусідами в постколоніальній ситуації з посиленням постколоніального тиску, з одного боку, і в умовах, коли європейські країни переживають кризові явища із власною ідентичністю – з іншого. Оскільки такі процеси мають виразну духовно-релігійну складову, зрозуміло, вони вивчаються зокрема й релігієзнавцями.

Так, П.Павленко[112] звертає увагу на те, що саме утиски національних виявів духовності внаслідок часом профанного розуміння лібералізму у сфері духу призводять до проблем з визначенням та захистом ідентичності європейських народів. Втім, відповідальні за таке становище, на думку П.Павленка, самі європейські християни[113]. Світоглядні пошуки та спроби останніх переосмислити власний духовний спадок аналізують в даному контексті вітчизняні дослідники О.Киричук[114], Ю.Бєлова[115] і Т.Борозенець[116].

Різні аспекти даної проблематики у прикладанні до української специфіки духовно-культурного розвитку (історичної та нині актуальної) досліджують С.Здіорук[117], А.Киридон[118], В.Бодак[119], Л.Кондратик[120], О.Горбань[121], М.Бендик[122], О.Гринів[123], О.Лютко[124] та багато інших. О.Гринів, як і М.Хмільовський[125], підкреслює[126] особливе місце духовної української традиції у російсько-європейському протистоянні, а О.Горбач[127] – у політичній євроінтеграції України. В.Єленський[128] виявляє актуалізацію пошуків духовно-релігійної ідентичності, звертаючись до поняття українських духовних архетипів. А.Карась[129] аналізує взаємозв’язок всеєвропейських духовних процесів і соціальних трансформацій сучасної України.

Ті чи інші конфесійні зрізи проблем духовно-релігійної та культурно-цивілізаційної ідентичності, зокрема і в Україні, також активно вивчаються дослідниками. Так, Православні Церкви знаходяться в полі уваги В.Шевченка[130], Ю.Недзельської[131], А.Марчишака[132], О.Корха[133] та ін. Низка дослідників[134] наголошують на необхідності використання та православних цінностей та врахування православної ідентичності й культурного її втілення у євроінтеграційних процесах. О.Саган[135] підкреслює, що перед самими православними Церквами постала проблема їхнього європейського розвитку. Це питання досліджує й А.Марчишак[136], котрий, як і Л.Побочій[137], виявляє фундаменталістські тенденції у православній Церкві, що опонують модернізаційним. Фундаментальні процеси самоосмислення католицької Церкви, еволюцію католицьких настанов щодо самоідентичності Церкви та її місця у світі виявляють П.Яроцький[138] та В.Єленський[139], О.Горкуша[140] – трансформацію смислових акцентів у католицькій стратегії взаємодії зі світом. М.Кирюшко[141] акцентує участь українських римо-католиків в осягненні європейського вибору України. Протестантів, зокрема баптистів, вивчає в контексті їхньої участі в євроінтеграційних процесах в Україні Ю.Решетніков[142].

Втім, проблематика збереження й реалізації духовно-релігійної й культурної ідентичності в умовах наближення України (часом споживацьки-некритичного) до європейських суспільних стандартів є досить неоднозначною. Відповідно, чимало науковців[143] ґрунтовно зостановлюються над питаннями викликів для Церков у секулярному сучасному суспільстві. На основі спостережень відповідних явищ у країнах Європи та США, В.Єленський[144] констатує «повернення» релігій у сферу важливих для людини та національних спільнот маркерів їхньої ідентичності, що актуалізує пошуки доцільного співжиття, та вивчає [145] даний феномен у прикладанні до сучасних українських реалій. Цьому присвячує свої дослідження й Л.Филипович[146], котра виділяє таку тенденцію, як «американізація» релігійного життя в Україні внаслідок її входження у глобалізаційні процеси[147], що, у свою чергу, каталізує й фундаменталістські прояви. На таку діалектику розвитку вказує й С.Свистунов[148].

З огляду на потреби реалізації релігійної й духовної ідентичності в полікультурному світі, над доцільністю і межами політкоректних заходів у країнах християнських традицій зостановлювалися О.Добродум[149] та М.Кривоус[150], що не зайвим було б продовжити і в дослідженнях українських реалій. Проблеми сутності, виявів та збереження ідентичності віруючих аналізували Г.Кулагіна[151], Я.Ювсечко[152], М.Лібішовська-Жолтковська[153], розвиток феномену конфесійної ідентичності – Н.Мадей[154]. Зрозуміло, науковці, зокрема релігієзнавці, звертали увагу на певну конфліктність взаємодії різних ідентичностей: етнічних, конфесійних, духовних, культурних. Відповідні теоретичні та практичні, дотичні до українських проблем, аспекти, вивчали М.Бабій[155], С.Здіорук[156], П.Яроцький[157], М.Пірен[158], С.Кримський[159], К.Вергелес[160], А.Арістова[161]. Остання у своїй фундаментальній монографії[162] за докторською дисертацією ґрунтовно означила основні лінії, тенденції та перспективи розвитку етно-конфесійних конфліктів, в сучасній Україні зокрема. О.Никитченко[163] розглядає конфліктність традиційної та неохристиянської ідентичності у їхньому відображенні в суспільній думці. Зрештою, роль релігійних ідентичностей в розбудові громадянського суспільства є неоднозначною, однак зовсім не вичерпується проблематичною, як наголошують у своїх дослідженнях і Р.Процюк[164], Шевчуки[165] Андрій та Ольга.

Природно, задля оптимізації відносин у поліконфесійному та мультисвітоглядному українському суспільстві аналізуються можливості толерантизації взаємин представників різних релігійно-конфесійних та світоглядних позицій. Цьому приділяють багато теоретичної та практичної уваги А.Колодний[166], Л.Филипович[167], М.Бабій[168], В.Пісоцький[169] та ін. Релігієзнавці з академічного центру галузі проводять в Києві та інших містах України Дні релігійної толерантності та тематичні міжнародні конференції, котрі збирають вітчизняних та зарубіжних науковців, церковних та громадських діячів. Толерантність у її сучасних етноконфесійних вимірах вивчають М.Бабій[170] та П.Яроцький[171]. Дослідники звертаються й до глибинних причин походження української специфіки ситуації, у якій, власне, і постала особлива необхідність толерантизації етноконфесійних відносин. Так, принципово важливий аспект взаємозалежності етноконфесійних проблем українців та їхньої релігійної толерантності аналізує К.Недзельський[172]. На наш погляд, тут вимальовується логічне продовження дослідження доцільного функціонування толерантності у складній духовно-релігійній сфері, коли одностороння терпимість не завжди приносить сподівані результати.

Замислюючись над складними питаннями формування, вияву, реалізації та захисту духовно-культурної ідентичності, неможливо не вийти на тематику впливу на названі процеси просвітництва й виховання. Треба відзначити: тут, як це не дивно, виявляється чимало білих плям в релігієзнавчих дослідженнях. Мається на увазі передусім факт, що саме в такому контексті науковці нечасто заглиблюються у вивчення використання в навчанні та просвіті релігійного й, зокрема, християнського спадку.

Взагалі, проблематика християнської компоненти в освіті є надто дражливою в сучасній Україні, що природно відображається в полярності позицій та оцінок дослідників, та, ймовірно, «зациклює» відповідні дискусії у невиправдано звужені рамки. Адже абсолютна більшість тих[173], хто вивчає таку проблематику, зосереджуються на питанні доцільності чи недоцільності введення в шкільні й вузівські курси предметів «християнської етики» (чи под.) й «теології» відповідно, та на безпосередньо дотичних законодавчих і моральних аспектах, міжконфесійних стосунках (що, безперечно, дуже важливо). Однак менше уваги приділяється[174] питанню необхідності явно назрілої системної оптимізації та узгодження програм (наявні дослідження переважно стосуються природничих дисциплін, біоетики тощо, а не всього комплексу предметів та навчально-виховних заходів з точки зору їхньої результативності в плані формування самототожності учнів), взаємодії та співвідношенню світської та духовної освіти тощо. Головне ж – невиправдано мало зусиль прикладається до вивчення й вирішення проблеми формування такого комплексу пропонованих знань, які б сприяли успішній розбудові й реалізації власної духовно-культурної ідентичності, адекватної національним традиціям.

Особливо корисними, зокрема в плані нашого власного визначення щодо менш розроблених тематичних напрямків даної проблематики стосовно навчального процесу, стали для нас праці М.Заковича, В.Климова, В.Єленського, які ґрунтовно дослідили місце й роль предметів релігієзнавчого та духовно-просвітницького циклу в системі освіти (М.Закович[175]), відповідні законодавчі умови (В.Климов[176]) та аналогічний міжнародний досвід (В.Єленський[177]), а також – Л.Филипович[178] яка наголосила важливість подолання неконструктивних стереотипів стосовно конфесій в навчально-освітній сфері.

Проблематика створення й розвитку освітніх закладів різних конфесій знаходиться в полі окремих досліджень[179], як і духовна освіта як така, конфесійні вияви співпраці освітніх закладів й Церков та конфесійні бачення розвитку освіти[180]. Духовно-просвітницькій роботі серед учнів та студентів пощастило менше, за винятком тематики релігійного, паломницького чи релігієзнавчого туризму, над якою працює низка вітчизняних дослідників, зокрема, П.Яроцький[181]. Поки що мало досліджуються можливості духовної, релігієзнавчої освіти та просвітництва серед молоді посередництвом інтернету, хоч релігієзнавці вже звернули на це увагу[182]. Духовно-релігійна компонента виховних програм дитяче-молодіжних організацій вже потрапила в поле релігієзнавчих розвідок[183], однак досі немає відповідних комплексних досліджень, де б аналізувалися роль й місце цієї компоненти в цілісній системі патріотичного виховання.

Отже, поряд зі значимими напрацюваннями стосовно можливих і доцільних місця й ролі предметів та заходів релігієзнавчого й духовного плану в навчально-виховному процесі середньої та вищої ланок освіти, частина дотичної проблематики тільки починає досліджуватися; для релігієзнавців тут є достатньо актуальних пошукових зон. На нашу думку, варто вивчати можливості освітньо-просвітницьких засобів (і не тільки для дитячо-молодіжної аудиторії) з огляду на їхню операційність у формуванні як культурно-духовної ідентичності, що спиралася б на рідні традиції, так і культури взаємодії та співпраці з носіями інших ідентичностей. Тут практично поки що поза основними річищами релігієзнавчих зацікавлень залишається використання та розвиток тих чи інших духовних традиції українців в їхньому національному духовному самоусвідомленні, у сучасній їхній суспільній, громадській діяльності (на що звертають увагу в контексті своїх, чимось близьких тематично досліджень, лише окремі науковці[184]).

Як бачимо, в такому складному й дражливому предметному полі проблематики реалізації та взаємодії ідентичностей залишилася низка недостатньо розроблених аспектів: зокрема, ситуація аналізувалася переважно щодо виразно визначених віруючих та випадків, котрі стосуються релігійно-церковного життя, тоді як існує значно ширша дотичних духовно-культурних потреб, котрі притаманні й тим, для кого є значимими закорінені в християнстві культурні архетипи, моделі поведінки тощо.

Зрозуміло, що, приміряючись до досліджень таких питань, слід враховувати великий масив наукових здобутків, присвячених аналізу долі та перспектив національної культурної й духовної ідентичності в умовах релігійної та світоглядної свободи глобалізованого світу. Над цим зостановлювалося чимало та вітчизняних та закордонних дослідників.

Ґрунтовно досліджували українську специфіку даної проблематики Л.Филипович[185], П.Яроцький[186], В.Єленський[187], П.Кралюк[188], С.Здіорук[189], В.Шевченко[190], К.Недзельський[191], Г.Кулагіна[192], та ін., її конкретно-конфесійні зрізи – А.Бабінський[193], В.Бодак[194], П.Павленко[195], а «зсередини» – М.Черенков[196], С.Кияк[197], Д.Рудюк[198] та ін. По суті, всі дослідники так чи інакше визнають неоднозначний характер тих явищ, що нині мають місце у сфері зіткнення інтересів особи та колективу, прав окремих індивідуумів та прав народів на збереження свого оригінального обличчя. В духовній царині наявні суперечності особливо складні, та потребують делікатного підходу.

Власне, необхідні для ґрунтовного розуміння цих питань теоретичні аспекти свободи совісті, свободи релігій та релігієвибору активно вивчаються (М.Бабій, П.Яроцький, В.Климов, Л.Виговський, М.Маринович, О.Бучма та ін.)[199], в тому числі й у конфесійних інтерпретаціях[200], а також у прикладанні до українських реалій[201]. Вітчизняними та зарубіжними науковцями здійснено чимало досліджень з даної тематики з тої чи іншої богословської точки зору[202], де аналізуються й різні дотичні проблеми конфесійного розвитку. Основна зауважена різниця у конфесійних підходах полягає у тому, що спектр ставлення до релігійної свободи є простягається від найбільш, як правило, критичного у православних Церков до помірковано-лояльного в католицькій, та переважно позитивного – у протестантських (чому, зрозуміло, є історичні обумовлення).

Зауважимо, що колеги означують ті нюанси специфічної ситуації в українському суспільстві, що є об’єктивними наслідками зіткнення в українських землях «внутрішніх» та нав’язаних ззовні проблем вибору чи усвідомлення: цивілізаційного шляху, культури, свободи совісті, релігій та конфесій, ідентичності. Так, М.Бабій[203] та О.Горкуша[204] аналізують, наскільки в умовах релігійної свободи є складним, мультиобумовленим вільний вибір світогляду, релігії, конфесії. О.Саган та П.Павленко[205] звертають увагу на неоднозначність визначення та значення місіонерства стосовно вітчизняних теренів, що пояснюється як постколоніальним тиском, який продовжується, так і новою ситуацію відкритості світові. М.Маринович[206] відзначає, що сприйняття українцями співвідношення прав людини та прав віруючої людини залежить, крім іншого, від наявних проблем реального втілення релігійної свободи, й ширше – світоглядної свободи, свободи реалізації самовияву. С.Гладкий[207] наголошує соціокультурну спадкоємність міжконфесійних стосунків та проблем. А.Колодний[208] підкреслює, що в умовах релігійної свободи плюральність релігійного життя несе конкуренцію, яка, можливо, на перший погляд й менш зручна за однорідність, однак може виступати й позитивним фактором.

В сучасних українських умовах взаємодія різних ідентичностей, що складаються, усвідомлюються, а часом і трансформуються, у контексті міжконфесійних взаємин вивчаються здебільшого підпорядковано останнім. Тому досліджуються насамперед теоретичні та практичні аспекти екуменічних пошуків (П.Яроцький, С.Здіорук, О.Кисельов, С.Ярмусь та ін.[209]), зокрема в Україні[210], налагодження діалогу та співпраці (О.Саган, М.Бабій, Н.Стоколос, В.Любчик, М.Черенков та ін.[211]) між різними Церквами та релігійними організаціями. Ставлення до цих процесів різних конфесій досліджує П.Яроцький[212], Ю.Недзельська[213], Л.Чупрій[214], А.Васьків[215], М.Черенков[216], В.Любащенко[217], П.Ганулич[218]. Найбільш суттєвим, на нашу думку, є визначення міжконфесійного й міжрелігійного діалогу як складової частини діалогу різних культур та цивілізацій[219], де інкультурація має свою доцільність[220], а сам діалог – несе й певні ризики[221].

Як втілюється такий діалог на практиці, можна побачити або в реальній співпраці над тими чи іншими спільними соціальними проектами, в суспільно важливих діях, або ж під час окремих резонансних подій, що, зрозуміло, активно вивчається релігієзнавцями. Прикладом може служити аналіз[222] реакцій різних конфесійних чинників на візити церковних високодостойників або суттєві зміни в територіальній конфігурації конфесій, що підживлює невирішені проблеми та претензії, як і надії на їхнє залагодження.

Втім, науковці звертають увагу і на межі міжконфесійного діалогу як засобу, що обумовлюється його метою[223]. На наш погляд, у продовженні подібних досліджень варто було б ще додавати відвертості, а головне – реалізму в дослідницьких підходах, маючи на увазі перш за все українські націєдержавні інтереси.

Останні й мусять бути, на наше глибоке переконання, тим головним орієнтиром, що слугує українським релігієзнавцям у всіх їхніх дослідженнях. Проблематика суспільно значущої діяльності християнських Церков в Україні має ще багато лакун, що чекають на відповідне поглиблене вивчення.

[1] Зокрема: Колодний А. Релігійне життя України в багатоманітні його виявів // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – № 46, 2008. – С. 15-23; Колодний А. Конфесійна карта Україні: конфесійні та регіональні зрізи // Україна релігійна. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 46. – С. 23-47; Колодний А.М. Україна в її релігійних виявах. Монографія. – Львів, 2005.

[2] Яроцький П. Релігія у країнах Східної та Центральної Європи після соціалізму // Релігійна панорама. – 2009. – № 12. – С. 39-52.

[3] Филипович Л.О. Етнологія релігії: теоретичні проблеми, вітчизняна традиція осмислення. Монографія. – К., 2000.

[4] Здіорук С.І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ століття: Монографія. – К., 2005.

[5] Єленський В. Релігія після комунізму. Релігійно-соціальні зміни в процесі трансформацій центрально- і східноєвропейських суспільств: фокус на Україні. – К., 2002.

[6] Климов В.В. Свобода совісті, церква, релігійність в українському суспільстві періоду незалежності: Вибрані статті. – К., 2009; Климов В. Церква і політика в Україні: проблеми взаємозв’язку // Україна релігійна. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – № 46, 2008. – С. 68-79.

[7] Шевченко В. Актуалізація української релігійної духовності в проблематичному зрізі внутрішньодержавного і загальноцивілізаційного поступу // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга друга: Прогнози релігійних прогнозів України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 48. – С. 109-135.

[8] Стоколос Н.Г. Конфесійно-етнічні трансформації в Україні (ХІХ – перша половина ХХ ст.) – Рівне, 2003.

[9] Черенков М.М. Європейська реформація та український євангельський протестантизм: Генетико-типологічна спорідненість і національно-ідентифікаційні виміри сучасності. – Одеса, 2008.

[10] Фещенко П. Парадигми християнської свідомості і політичне життя сьогодення // Християнство і духовність: Зб. матеріалів другої міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. «Християнство: історія і сучасність» / Ред.кол.: А.М.Колодний (голов. ред.) та ін. – К., 1998. – С. 228-230.

[11] Козак Тихон. Релігія і політична етика в пострадянській Україні // Історія релігій в Україні. Матеріали VІІІ міжнародного круглого столу (Львів, 11-13 травня 1998 року) / Ред.кол.: М.Бандрівський, В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 1998. – Кн.2. – С. 122-123.

[12] Яремчук Світлана. Релігія як чинник політичного життя суспільства // Історія релігій в Україні. Праці ХІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-24 травня 2002 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2002. – Кн.2. – С. 542-547.

[13] Кудояр Олександра. Взаємини релігії і політики в Україні в умовах стійкого розвитку // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн.2. – С. 170-175.

[14] Филипчук Світлана. Суспільно-політична діяльність українських християнських конфесій у 2006 р. через призму їх соціального вчення // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн.2. – С. 435-443.

[15] Рибачук М. Геополітичний контекст релігійно-політичних процесів в сучасній Україні // Християнство: контекст світової історії і культури. Науковий збірник / Ред.кол.: А.М.Колодний, П.Л.Яроцький (гол. редактори) та ін. – К., 2000. – С. 218-220.

[16] Хмільовський М. Релігійна ситуація в Україні і проблеми вибору: Європа чи Росія-Євразія? // Релігія в контексті суспільних і духовних реалій сьогодення. Тези міжнародної наукової конференції, 16-18 травня 1995 року, Київ / Міністерство України у справах національностей, міграцій та культів та ін. Ред.колегія: А.Колодний (відпов.редактор) та ін. – К., 1995. – С. 80-81.

[17] Сьомін Сергій. Християнський вектор зовнішньо-політичної стратегії України // Християнство і національна ідея. Науковий збірник / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, М.Братасюк та ін. – Тернопіль, 1999. – С. 5-11.

[18] Кирюшко М. Християнська церква в контексті політичної історії українського народу // Християнство і духовність: Зб. матеріалів другої міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. «Християнство: історія і сучасність» / Ред.кол.: А.М.Колодний (голов. ред.) та ін. – К., 1998. – С. 153-155.

[19] Козак Богдан. Християнство і політика // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн.2. – С. 321-324.

[20] Кальниш Ю. Формування нової політичної культури України в контексті європейських цінностей: християнство // Релігійна свобода: уроки минулого і проблеми сьогодення. Науковий щорічник. За загальною редакцією А.Колодного, М.Новиченка, О.Сагана. – К., 2003. – С. 131-136.

[21] Здіорук С. Національно-політичні рухи і релігія // Етнос і релігія: теорія і контекст сьогодення / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, О.Саган. – К.: 1998. – С. 29-30.

[22] Біленький Євген. Релігійне в контексті програмних документів політичних партій України // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн.2. – С. 114-119.

[23] Афанасьєва Валентина. Корені релігійної політики Народного Руху України в дисидентських поглядах В.Чорновола // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів: Логос, 2006. – Кн.2. – С. 3-10.

[24] Продивус Сніжана. Питання релігії і Церкви у передвиборчих програмах політичних блоків і партій // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – К., 2007. – С. 71-74.

[25] Васьків Андрій. Українська греко-католицька Церква в системі формування сучасної політичної свідомості // Історія релігій в Україні. Праці ХІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-24 травня 2002 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2002. – Кн.2. – С. 80-85; Васьків Андрій. Політико-релігійна взаємодія в оцінці кардинала Йосифа Ратцінгера // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн.2. – С. 318-324.

[26] Жердєва Ірина. Державно-політичні і конфесійні передумови формування сучасної православної періодики // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн.2. – С. 367-375.

[27] Филипчук Світлана. Участь УПЦ МП та УПЦ КП у суспільно-політичних процесах України крізь призму церковних документів та богословських праць (1991 – 2006 роки) // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, О.Киричук та ін. – Львів, 2008. – Кн. І. – С. 822-829.

[28] Решетніків Юрій. Протестантські Церкви України і політика: зміна парадигми? // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2005. – Кн.2. – С. 581-587.

[29] Шишлак Т.Ю. Релігійний фактор Помаранчевої революції // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн.2. – С. 443.

[30] Золотаренко Олексій. Символи і ритуали Помаранчевої революції: релігієзнавчі аспекти політичної проблеми // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2005. – Кн.2. – С. 495-503.

[31] Юкіш Володимир. Використання «чорного піару» українськими телекомпаніями в ході минулих президентських виборів та участь в цьому процесі УПЦ МП // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн.2. – С. 523-529.

[32] Коваль О. Методика і прийоми маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – К., 2004. – № 14. – С. 104-114.

[33] Когут Петро. Персональний фактор духовного лідерства в політико-владних відносинах // Історія релігій в Україні: науковий щорічник / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2005. – Кн. 2. – С. 534-540.

[34] Троян С.С. Цивілізаційно-культурний феномен України в умовах глобалізації // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 65-72.

[35] Конотоп Л. Громадянське суспільство: історико-філософський і релігієзнавчий аспекти його осмислення // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 339-345.

[36] Виговський Л.А. Церква як чинник формування і утвердження громадянського суспільства в Україні // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 23-27.

[37] Бондаренко В. Становлення громадянського суспільства і Церква в Україні // Християнство: контекст світової історії і культури. Науковий збірник / Ред.кол.: А.М.Колодний, П.Л.Яроцький (гол. редактори) та ін. – К., 2000. – С. 56-62.

[38] Любчик В. Релігійний комплекс в сучасній Україні: роль, функції, значення його впливу на формування громадянського суспільства в Україні // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 196-204.

[39] Фещенко Петро. Коеволюція релігійного середовища і процесів демократизації суспільства в сучасній Україні // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн. 2. – С. 223-228.

[40] Надтока Геннадій. Активізація діяльності релігійних організацій в контексті побудови громадянського суспільства в Україні // Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії. Наукове видання. Збірник наукових праць / Редактор А.Колодний. – К., 1999. – С. 99-105.

[41] Титаренко В.В. Поняття «сучасний християнин» у контексті діалогу суспільства і релігії // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 49-51.

[42] Грінер О. Становлення Церкви як інституту громадянського суспільства: управлінський аспект // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К., 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 107-115.

[43] Бучма О. Держава, релігія і право в контексті творення громадянського суспільства в Україні // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К., 2009. – № 14. – С. 68-70.

[44] Климов В. Тенденції розвитку державно-церковної політики в Україні в контексті сучасних процесів урегулювання відносин між державами і церквами в Європі // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К., 2009. – № 14. – С. 12-18.

[45] Бабій М. Державна політика у сфері свободи совісті й свободи буття релігій в контексті перспектив формування демократичної держави і громадянського суспільства // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К., 2009. – № 14. – С. 18-23.

[46] Яроцький П. Проблеми Церкви в секулярному, плюралістично-ідейному суспільстві // Релігійна свобода: уроки минулого і проблеми сьогодення. Науковий щорічник. За загальною редакцією А.Колодного, М.Новиченка, О.Сагана. – К., 2003. – С. 8-16.

[47] Здіорук Сергій. Політика і релігія в Україні напередодні 2000-ліття Різдва Христового // Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії. Наукове видання. Збірник наукових праць / Редактор А.Колодний. – К., 1999. – С. 84-86.

[48] Саган О. Держава і церква – основні моделі взаємодії // Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії. Науковий збірник. – К., 1999. – С.45-49.

[49] Кияк С. Релігійно-церковний чинник в становленні громадянського суспільства: український католицький аспект // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К., 2009. – № 14. – С. 130-134.

[50] Докаш В. Актуальні проблеми соціального служіння протестантських деномінацій в умовах формування громадянського суспільства // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К., 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 254-257.

[51] Виговський Л. Соціально-організаційна функціональність релігії // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 27-34.

[52] Любчик В.П. Сучасна соціально значуща ідеологія церкви та можливості посилення її впливу на українське суспільство // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед.. ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 121-126.

[53] Саган О. Церкви в умовах українського посттоталітарного суспільства: нові акценти соціально значущої діяльності // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 23-26.

[54] Саган О. Соціальна доктрина Російського православ’я: чи буде два кроки назад? // Українське релігієзнавство. – 2002. – № 23. – С. 14-24; Саган О. Православна ортодоксія у світлі релігійного постмодерну // Християнство доби постмодерну. Кол. Монографія / Українське релігієзнавство. – 2005. – № 3 (35). – С. 189-207.

[55] Майка Юзеф. Социальное учение католической церкви. Опыт исторического анализа / Перевод с польского А.В.Гура. – Рим-Люблин, 1994.

[56] Яроцький П. Особливості розвитку соціального вчення католицизму. – Українське релігієзнавство. – 2001. – № 20. – С. 55-64.

[57] Кулагіна Г.М. Справедливість як принцип соціальної доктрини католицизму // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 305-308.

[58] Новікова К.В. Стежки солідарності: роль Католицької Церкви в сучасному світі // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 270-278.

[59] Рабинович Сергій. Зміст та етико-правове значення принципу субсидіарності у контексті соціальної доктрини католицької Церкви // Історія релігій в Україні. Праці ХІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-24 травня 2002 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2002. – Кн. 2. – С. 444-448.

[60] Широкорадюк Станіслав, єпископ. Соціальне служіння Римо-Католицької Церкви в Україні // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 365-369.

[61] Браславець О. Соціальне вчення католицької церкви в контексті сучасного суспільного розвитку // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 62-74.

[62] Яроцький П.Л. Духовний і соціальний потенціал протестантських церков в Україні // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед.. ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 167-171.

[63] Черенков М.М. Європейська реформація та український євангельський протестантизм: Генетико-типологічна спорідненість і національно-ідентифікаційні виміри сучасності. – Одеса, 2008.

[64] Докаш В. Актуальні проблеми соціального служіння протестантських деномінацій в умовах формування громадянського суспільства // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – К., 2007. – С. 254-257.

[65] Загарія Наталія. Соціальне служіння Церкви адвентистів сьомого дня (АСД) у контексті етичної концепції протестантизму // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн.2. – С. 334-342.

[66] Жукалюк Н., Любащенко В. История Церкви христиан Адвентистів седьмого дня в Украине. – К., 2003. – С. 115–320.

[67] Докаш В. Соціальна доктрина церкви АСД та форми її реалізації в сучасному світі // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 47-55.

[68] Наприклад: Недзельський К. Роль релігії і Церкви у формуванні української національної еліти // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К., 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 190-198; Блажейовський Д. Де українська еліта? Еліту треба виховати! – Львів, 2008.

[69] Наприклад: Кулагіна Ганна. Християнська етика праці: обов’язок чи право на труд? // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн. 2. – К., 2007. – С. 339-343; Дубик Вікторія. Економічна доктрина християнства у контексті сучасної євроінтеграції // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн.2. К., 2007. – С. 362-367; Чировський М. Введення до суспільно-господарської науки Церкви. – Львів, 1994; Плотников А.В. Христианские основы рыночной економики. – К., 1993.

[70] Попович М.В. Українська національна ментальність // Проблеми теорії ментальності (Проект «Наукова книга») / Відп. Ред. М.В.Попович. – К., 2006. – С. 232-272; Кримський С.Б. Архетипи української ментальності // Проблеми теорії ментальності / Відп. Ред. М.В.Попович. – К., 2006. – С. 273-301; Лисий І. Менталітет і духовна культура українців // Філософська і соціологічна думка. – 1995. – № 11/12. – С. 37-59; .Писаренко Ю. До питання про українську ментальність і її витоки // Проблеми теорії ментальності / Відп. Ред. М.В.Попович. – К, 2006. – С. 302-323; Скрипник Г.А. Національна ментальність та традиційні світоглядні уявлення // Історія української культури: у 5-ти томах. – Т. 4, кн. 1: Українська культура ХІХ ст.. / Артюх Л.Ф., Балушок В.Г., Бондаренко Г.Б. – К.: Наукова думка, 2008. – С. 241-298, та ін.

[71] Лютко Оксана. Трансформація конфесійної складової ментальності в умовах демократизації суспільства // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, О.Киричук та ін. – Львів, 2008. – Кн. І. – С. 753-760.

[72] Колодний А. Церква в процесі національного самовизначення українців // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 175-182.

[73] Филипович Л. Функції і роль релігії в етнічних процесах // Релігія і нація в суспільному житті України й світу (Проект «Наукова книга») / Ред.кол.: А.М.Колодний, Л.О.Филипович (відповід. редактор), П.Л.Яроцький. – К., 2006. – С. 57-72; Филипович Людмила. Християнство в контексті національного самовизначення // Християнство і національна ідея. Науковий збірник / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, М.Братасюк та ін. – Тернопіль, 1999. – С. 43-48.

[74] Здіорук С.І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ століття. – К., 2005.

[75] Саган О. Етноконфесійна специфіка релігійності в Україні // Українське релігієзнавство. – 1999. – №12. – С. 94-105.

[76] Єленський В.Є. Релігія та процес націєтворення // Релігія і нація в суспільному житті України й світу (Проект «Наукова книга») / Ред.кол.: А.М.Колодний, Л.О.Филипович (відповід. редактор), П.Л.Яроцький. – К., 2006. – С. 187-206.

[77] Пащенко В. Релігія в системі чинників формування та розвитку етносу // Етнос і релігія: теорія і контекст сьогодення / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, О.Саган. – К.: 1998. – С. 7-8.

[78] Павленко Павло. Етнокультурні і релігійні обриси сучасного українського суспільства // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 407-413.

[79] Шуба О.В. Релігія в етнонаціональному розвитку України (політологічний аналіз). – К.: Криниця, 1999.

[80] Докаш В. Релігія як чинник формування етнонаціональної свідомості // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 153-159.

[81] Кулагіна Ганна. Християни в суспільстві: між етнічним та релігійним // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 354-364.

[82] Гаюк І. Релігія – невід’ємна складова етнонаціональної свідомості // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 166-171.

[83] Кравченко П. Формування національної свідомості та релігійні стосунки в Україні // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії НАН України та Полтавського державного педагогічного університету. – Випуск 5. – Київ-Полтава, 2001. – С. 90-101.

[84] Марчук В. Етнос, нація і релігія: теоретико-методологічний аналіз // Християнство в Україні на межі третього тисячоліття / Ред.кол.: В.І.Кононенко (голова), Б.К.Остафійчук, С.М.Возняк та ін. – Івано-Фронківськ, 2002. – С. 56-64.

[85] Братасюк Марія. Християнство як етноконсолідуючий чинник // Християнство і національна ідея. Науковий збірник / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, М.Братасюк та ін. – Тернопіль, 1999. – С. 48-53.

[86] Филипович Л. Історичні віхи та закономірності етнорелігієгенезу // Релігія і нація в суспільному житті України й світу (Проект «Наукова книга») / Ред.кол.: А.М.Колодний, Л.О.Филипович (відповід. редактор), П.Л.Яроцький. – К., 2006. – С. 37-56.

[87] Стоколос Н. Етноконфесійні трансформації в Україні: історичні уроки // Релігія і церква в Україні: уроки минулого і проблеми сьогодення / За загальною редакцією А.Колодного, М.Новиченка, О.Сагана. – К.: Світ знань, 2003. – Релігійна свобода: науковий щорічник. – 2003. – № 7. – С. 33-39.

[88] Кардош Едуард. Етноцентрична спрямованість історичного розвитку українських Церков // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн. 2. – С. 313-315.

[89] Сергєєв Микола. Ідейно-політична боротьба в релігійній думці Московії ХІV-ХVІ ст. і російська національна ідея // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн. 2. – С. 217-225.

[90] Кулагіна Г.М. «Національне питання» у соціальних доктринах християнських церков // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед.. ун-т ім. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 117-120.

[91] Наприклад: Павленко П. Християнська моральна доктрина і національно-культурне відродження України // Християнство і духовність: Зб. матеріалів другої міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. «Християнство: історія і сучасність» / Ред.кол.: А.М.Колодний (голов. ред.) та ін. – К., 1998. – С. 50-55; Павленко П. Релігійний чинник в духовному відродженні України: християнський контекст // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К., 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 167-175; Яртись Анатолій. Християнство у контексті національно-культурного та духовного відродження українського народу // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн.2. – С. 232-237; Козловський І.А. Національна ідея і проблема релігійної духовності // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 74-79.

[92] Колодний А.М. Національна Церква – форма духовного самовираження українства // Україна в її релігійних виявах. Монографія. – Львів, 2005. – С. 220-228, та ін.

[93] Здіорук С.І. Національна церква і національна релігія як форми духовного самовираження етносу // Релігія і нація в суспільному житті України й світу / Ред.кол.: А.М.Колодний, Л.О.Филипович (відповід. редактор), П.Л.Яроцький. – К., 2006. – С. 73-84.

[94] Гудима Арсен. Ідея національної Церкви як моральний чинник природного права українців // Християнство і мораль. Науковий збірник. – Тернопіль, 2001. – С. 57-60.

[95] Кардош Едуард. Українська національна ідея і Церква // Історія релігій в Україні. Матеріали VІІІ міжнародного круглого столу (Львів, 11-13 травня 1998 року) / Ред.кол.: М.Бандрівський, В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 1998. – Кн. 2. – С. 112-113.

[96] Павленко П. Українськість спільнотного життя віруючих // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 46. – С. 110-134.

[97] Євсєєва Тетяна. Українська та православна ідентичність як історичний чинник формування і збереження української нації // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2005. – Кн. 2. – С. 469-479.

[98] Ігнатьєв В.А. Українське православ’я і націософія // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед. ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 102-106.

[99] Яроцький П. Інкультурація: рух до національних Церков чи клерікалізація національних культур // Українське релігієзнавство. – 1999. – № 12. – С. 73-81; Яроцький П.Л. Духовний і соціальний потенціал протестантських церков в Україні // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед. ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 167-171.

[100] Московчук А. Адвентизм в Україні: ставлення до національних і культурних традицій, явищ сучасності // Українське релігієзнавство. – 1997. – № 6. – С. 33-36.

[101] Жукалюк М. Церква і національне питання // Етнос і релігія: теорія і контекст сьогодення / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, О.Саган. – К., 1998. – С. 26-27.

[102] Черенков М. Антиномії релігійного і національного в соціально-богословській позиції українського євангельського протестантизму // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К., 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 199-204.

[103] Филипович Л. Етнорелігійні стереотипи та їх функціонування в українському суспільстві // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 160-166.

[104] Єленський В.Є. Релігія та формування модерної української нації // Релігія і нація в суспільному житті України й світу (Проект «Наукова книга») / Ред.кол.: А.М.Колодний, Л.О.Филипович (відповід. редактор), П.Л.Яроцький. – К., 2006. – С. 242-262.

[105] Бучма О. Держава – релігія – нація: взаємодія в українському суспільстві // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 171-174.

[106] Вергелес К. Етноконфесійні чинники в процесах утвердження української державності // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства.. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К., 2009. – № 14. – С. 98-101.

[107] Колодний А. Національна церква як вияв національної ідентичності: український контекст // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 21-26.

[108] Здіорук С. Етноконфесійна ситуація в Україні та міжцерковні конфлікти /Національний інститут стратегічних досліджень. – К, 1993. – Випуск 9. – 59 с.

[109] Литвиненко О. Християнські Церкви України в контексті проблеми національної безпеки // Українське релігієзнавство. – 1997. – № 6. – С. 3-10.

[110] Свистунов С. Етноконфесійні трансформації в Україні в умовах глобалізації // Релігія і церква в Україні: уроки минулого і проблеми сьогодення / За загальною редакцією А.Колодного, М.Новиченка, О.Сагана. – К.: Світ знань, 2003. – Релігійна свобода: науковий щорічник. – 2003. – № 7. – С. 121-131.

[111] Уткін О. Культура етноконфесійного спілкування: сутність та спрямованість // Етнос і релігія: теорія і контекст сьогодення / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, О.Саган. – К., 1998. – С. 24-25.

[112] Павленко П. Етнізація суспільного життя і християнський космополітизм // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 193-204.

[113] Павленко П. Змирщення християнства і криза християнської цивілізації // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 12-21.

[114] Киричук Олександра. Церква в Європейському союзі // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2005. – Кн.2. – С. 519-526.

[115] Бєлова Ю. Християнство в культурній самоідентифікації європейців // Християнство: контекст світової історії і культури. Науковий збірник / Ред.кол.: А.М.Колодний, П.Л.Яроцький (гол. редактори) та ін. – К., 2000. – С. 127-130.

[116] Борозенець Т. Християнство як європейський цивілізаційно-творчий фактор (історіософсько-світоглядний аспект) // Християнство: контекст світової історії і культури. Науковий збірник / Ред.кол.: А.М.Колодний, П.Л.Яроцький (гол. редактори) та ін. – К., 2000. – С. 109-111.

[117] Здіорук С. Українські суспільно-релігійні відносини в умовах трансформації і глобалізації // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 9-15.

[118] Киридон А.М. Конструювання української ідентичності в умовах євроінтеграційного вибору // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 73-79.

[119] Бодак В. Традиційні і нетрадиційні релігійні спільноти України в сучасному її культурному просторі // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К., 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 162-166.

[120] Кондратик Леонід. «Українське християнство» Михайла Грушевського в контексті пошуків цивілізаційної ідентичності // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 145-150.

[121] Горбань Олена. Релігійний фундаменталізм як феномен суспільного прогресу // Історія релігій в Україні. Праці ХІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-24 травня 2002 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2002. – Кн. 2. – С. 346-348.

[122] Бендик Мирон, о. д-р. Церква і європейський вибір України (850-річчя входження України до європейської спільноти) // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн. 2. – С. 105-108.

[123] Гринів Олег. Україна у християнському світі // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 314-321.

[124] Лютко Оксана. Трансформація конфесійної складової ментальності в умовах демократизації суспільства // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, О.Киричук та ін. – Львів: Логос, 2008. – Кн. І. – С. 753-760.

[125] Хмільовський М. Релігійна ситуація в Україні і проблеми вибору: Європа чи Росія-Євразія? // Релігія в контексті суспільних і духовних реалій сьогодення. Тези міжнародної наукової конференції, 16-18 травня 1995 року, Київ / Міністерство України у справах національностей, міграцій та культів та ін. Ред.колегія: А.Колодний (відпов.редактор) та ін. – К., 1995. – С. 80-81.

[126] Гринів Олег. Християнська духовність українського народу в Російсько-Європейському протиборстві // Історія релігій в Україні. Матеріали VIII міжнародного круглого столу. (Львів, 11-13 травня 1998 року) / Інститут релігієзнавства – філія Львівського музею історії релігії; Ред.колегія: М.Бандрівський та ін. – Львів, 1998. – С. 75-76.

[127] Горбач Олександр. Християнський чинник політичної євроінтеграції України // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 79-84.

[128] Єленський В. Релігійність в Україні: характер і напрямки змін // Християнство доби постмодерну. Кол. Монографія / Українське релігієзнавство. – 2005. – № 3 (35). – С. 168-179.

[129] Карась А. Християнство, Західна цивілізація і соціальна трансформація України // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії НАН України та Полтавського державного педагогічного університету. – Випуск 5. – К.-Полтава, 2001. – С. 30-45.

[130] Шевченко В.В. Україна духовна: постаті, події, явища. – К., 2008. – С. 355-382.

[131] Недзельська Ю. Спосіб життя православного віруючого // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 46. – С. 135-146.

[132] Марчишак А. Глобальний світ та проблеми православної кафолічності // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 346-354.

[133] Корх О.М. Вплив православ’я на формування індивідуалістичних інтенцій вітчизняної культури // Філософія, культура, життя. Міжвузівській збірник наукових праць. Випуск 23. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 179-181.

[134] зокрема, Шевченко В.В. Православно-католицькі взаємини в проблематичному розрізі ідентифікаційних вимірів сучасності (український контекст) // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 90-98; Біленький Євген, Піціль Орест. Православні цінності – важлива складова українського шляху до Європи // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2005. – Кн. 2. – С. 431-436.

[135] Саган О. Основні проблеми європейського розвитку православ’я // Християнство: контекст світової історії і культури. Науковий збірник / Ред.кол.: А.М.Колодний, П.Л.Яроцький (гол. редактори) та ін. – К., 2000. – С. 41-44.

[136] Марчишак Арсен. Традиційні християнські конфесії та їх перспективи в умовах глобального світу // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 386-392; Марчишак А. Православний фундаменталізм як відповідь на глобалізацію // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – К., 2004. – № 14. – С. 152-158.

[137] Побочій Л. Вияви православного фундаменталізму в контексті сучасного релігійного життя в Україні // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 266-270.

[138] Яроцький П. Філософія, віра, культура в сучасних католицьких вимірах // Християнство і духовність. Збірник матеріалів другої міжнародної конференції з циклу наукових конференцій «Християнство: історія і сучасність» / Держ. Комітет України у справах релігії та ін.; Ред.колегія: д.ф.н. А.М.Колодний (голов. ред.) та ін. – К., 1998. – С.184-190; Яроцький П. Культура й інкультурація в контексті міжрелігійного і міжкультурного діалогу // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 105-116.

[139] Єленський В. Католицизм як цивілізація: зміни початку ХХІ ст. // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 34-38.

[140] Горкуша О. Зміна смислових акцентів у стратегії взаємодії зі світом Католицької Церкви // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 254-259.

[141] Кирюшко Микола. Українські римо-католики і проблема європейського вибору України // Історія релігій в Україні. Праці Х-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 16-19 травня 2000 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2002. – Кн. І. – С. 208-211.

[142] Решетніков Ю. Українські євангельські християни-баптисти: євро інтеграційний контект // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 138-142.

[143] Колодний А., Филипович Л. Християнські Церкви України перед викликами світського суспільства // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – К., 2004. – № 14. – С. 211-217; Яроцький П.Л. Церква в умовах секулярного гуманізму та євроінтеграції // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 29-35; Єленський В. Християнство і цивілізаційні парадигми кінця ХХ століття // Християнство: контекст світової історії і культури. Науковий збірник / Ред.кол.: А.М.Колодний, П.Л.Яроцький (гол. редактори) та ін. – К., 2000. – С. 33-40; Бучма О. Глобалізація світу і глобалізація релігій: проблема теорії та практики // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 245-250; Бодак В.А. Шляхи «входження» релігії в глобальну культуру за умов свободи життєдіяльності людини // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 58-64; Киричук Олександра. Церква в умовах глобалізації: пошуки ідентичності // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн. 2. – С. 382-393.

[144] Єленський В. «Повстання релігій», міжрелігійні відносини і толерантність в сучасному світі // Міжконфесійні відносини в умовах суспільно-політичних трансформацій в Україні / За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – Релігійна свобода: науковий щорічник. – 2005. – № 9. – С. 43-48.

[145] Єленський В. Тенденції релігійних змін у світі ХХІ століття та їхні імплікації в українському контексті // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга друга: Прогнози релігійних прогнозів України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 48. – С. 314-339.

[146] Филипович Л. Україна у світовому релігійному просторі // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 46. – С. 403-425.

[147] Филипович Л.О. Американізація релігійного життя України як прояв трансформаційних процесів глобалізованого світу // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 116-127.

[148] Свистунов С. Глобалізація і загострення протистояння релігійного лібералізму і традиціоналізму в Україні // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 176-184.

[149] Добродум О. Політкоректність та міжрелігійний діалог // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 190-193; Добродум Ольга. Політкоректність та релігійний діалог: культурно-історичний аспект // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, О.Киричук та ін. – Львів, 2008. – Кн. І. – С. 709-718.

[150] Кривоус (Сисак) М.Б. Релігійний плюралізм і міжрелігійна напруга в сучасній Великій Британії (досвід вирішення) // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства: науковий щорічник / За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – № 11. – С. 78-81.

[151] Кулагіна Г. Ідентичність як вияв особистості віруючого // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – К., 2004. – № 14. – С. 122-126.

[152] Ювсечко Я. Проблема ідентичності віруючого в сучасному суспільстві // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 466-467. – Філософія. – Чернівці, 2009. – С. 249-252.

[153] Libiszowska-Zoltkowska Maria. Religious Conversion – Continuation or Chenge of Identity //ReligionsChurches and Religiosity in Post-Communist Europe / Ed. Irena Borowik/ -Krakow: NOMOS, 2006. – S. 192-201.

[154] Мадей Н. Феномен конфесійної ідентичності в українському суспільстві // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50, 2009. – С. 216-222.

[155] Бабій М.Ю. Міжконфесійні конфлікти у контексті взаємовідносин етноконфесійних ідентичностей // Релігія і нація в суспільному житті України й світу (Проект «Наукова книга») / Ред.кол.: А.М.Колодний, Л.О.Филипович (відповід. редактор), П.Л.Яроцький. – К., 2006. – С. 207-218.

[156] Здіорук С. Конфлікти як спосіб розв’язання суперечностей у суспільно-релігійних відносинах // Міжконфесійні відносини в умовах суспільно-політичних трансформацій в Україні / За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – Релігійна свобода: науковий щорічник. – К., 2005. – № 9. – С. 48-55.

[157] Яроцький П. Міжконфесійна толерантність, правова коректність в інституалізаційно-конфесійних означеннях і стосунках // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодний. – К., 2001. – № 5. – С. 156-160.

[158] Пірен М.І. Конфліктологія. – К.: МАУП, 2003.

[159] Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации // Вопросы философии. – 1988. – № 4. – С. 40-49.

[160] Вергелес К.М. Міжконфесійний конфлікт як перешкода до національного відродження України // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства: науковий щорічник / За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – № 11. – С. 51-55.

[161] Арістова Алла. Етнорелігійні конфлікти в процесах національного відродження України // Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. – К., 2009. – Релігійна свобода: науковий щорічник / За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – 2009. – № 14. – С. 80-83.

[162] Арістова А.В. Релігійні конфлікти в сучасному світі: природа, вияви, шляхи врегулювання: монографія / А.В.Арістова. – К., 2007.

[163] Никитченко О.Е. Релігійні конфлікти та діяльність новітніх релігій в сучасній Україні // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – № 11. – С. 130-133.

[164] Процюк Р. Релігійна ідентичність як чинник становлення громадянського суспільства // Християнство в Україні на межі третього тисячоліття / Ред.кол.: В.І.Кононенко (голова), Б.К.Остафійчук, С.М.Возняк та ін. – Івано-Фронківськ, 2002. – С. 74-81.

[165] Шевчук Андрій, Шевчук Ольга. Відновлення релігійної ідентичності як умова становлення громадянського суспільства в Україні // Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2003. – Кн. 2. – С. 461-465.

[166] Колодний А. Толерантизація міжконфесійних відносин в Україні // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга друга: Прогнози релігійних прогнозів України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 48. – С. 78-83.

[167]Филипович Л.О. Майбутнє міжконфесійного діалогу: подолання православних і католицьких стереотипів // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 319-326.

[168] Бабій М. Толерантність: теоретичні і практичні засади // Українське релігієзнавство. – 1996. – № 4. – С. 13-23.

[169] Пісоцький В. Толерантність як спосіб вирішення міжконфесійних конфліктів // Українське релігієзнавство. – 1997. – № 6. – С. 20-25.

[170] Бабій М. Толерантність: етноконфесійний вимір // Етнос і релігія: теорія і контекст сьогодення / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, О.Саган. – К., 1998. – С. 28-29.

[171] Яроцький П. Етноконфесійна толерантність – морально-етичний дискурс третього тисячоліття // Християнство і мораль. Науковий збірник. – Тернопіль, 2001. – С. 89-93.

[172] Недзельський К.К. Глибинно-психологічна рефлексія етнонаціональних суперечностей і релігійної толерантності українців // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 39-42.

[173] Зокрема: Закович М., Колодний А. Освіта в контексті свободи совісті // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст). За загальною редакцією д.філос.н., проф. А.Колодного і к.філос.н. О.Сагана. – К., 2000. – С. 97-100; Кралюк П.М. Викладання християнської етики як проблема українського суспільства // Мораль. Релігія. Освіта: зб-к наук.ст. і мат. – Українське релігієзнавство. – 2005. – № 36. – С. 91-96; Закович М. Проблеми релігійної освіти в контексті міжконфесійних відносин // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. № 14. – 2009. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К.: Світ знань, 2009. – С. 102-105; Климов В.В. Трансформація вітчизняного законодавства в релігійній та національній сферах і сучасні виклики // Свобода совісті, церква, релігійність в українському суспільстві пероду незалежності: Вибрані статті. – К., 2009. – С. 294-344; Бондаренко В. Духовно-моральний потенціал Церкви і шляхи посилення його впливу на українське суспільство // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 6-10; Єленський В. Релігійне навчання й виховання в законодавствах і освітніх системах західноєвропейських країн // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. – К., 2004. – С. 111-116; Новиченко М. Розвиток духовної освіти в Україні: стан, проблеми // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. – К., 2004. – С. 106-110; Васьків Андрій. Етико-релігійний компонент у системі сучасної освіти // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 301-309; Дроботун Н. Проблеми релігійного виховання дитини в контексті українських та міжнародних правових документів // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодний. – К., 2001. – С. 126-127; Шуба О.В., Базар-Налисник О, Онопченко В. Проблема зближення школи і церкви в контексті сучасних міжконфесійних відносин // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 167-171; Жуковський В. Християнські моральні цінності у вихованні духовності підростаючого покоління // Християнство і духовність: Зб. матеріалів другої міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. «Християнство: історія і сучасність» / Ред.кол.: А.М.Колодний (голов. ред.) та ін. – К., 1998. – С. 55-57.

[174] Закович М. Деякі аспекти узгодження світської і богословської освіти // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 116-125; Гардащук Т.В. Сучасні інтерпретації креаціонізму в контексті діалогу культур // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 344-348; Кислий А. Співвідношення духовної та світської освіти в умовах сучасного українського суспільства // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 130-137; Кочан Н.І. Система світської та релігійної освіти в Україні: питання взаємодії та розмежування сфери компетенції // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед.. ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 110-116; Санніков С. Можливості парадигми взаємовідношень духовної та світської освіти в Україні // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 145-150; Мєднікова Г. Співвідношення релігійних і світських елементів у системі освіти // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – К., 2004. – № 14. – С. 159-166.

[175] Зокрема, крім вищеназваних: Закович М. Проблеми релігієзнавчої освіти в Україні // Українське релігієзнавство. – 1996. – № 4. – С. 37-39; Закович М. Духовність та місце релігієзнавчої освіти в її формуванні // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного. – К., 2001. – С. 103-106; Закович М. Релігійна освіта в Україні та особливості її розвитку // Релігійна свобода: уроки минулого і проблеми сьогодення. Науковий щорічник. За загальною редакцією А.Колодного, М.Новиченка, О.Сагана. – К., 2003. – С. 203-210, та ін.

[176] Климов В.В. Трансформація вітчизняного законодавства в релігійній та національній сферах і сучасні виклики // Свобода совісті, церква, релігійність в українському суспільстві періоду незалежності: Вибрані статті. – К., 2009. – С. 294-344.

[177] Єленський В. Релігійне навчання й виховання в законодавствах і освітніх системах західноєвропейських країн // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 111-116.

[178] Филипович Л.О. Майбутнє міжконфесійного діалогу: подолання православних і католицьких стереотипів // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 319-326.

[179] Васін М.С. Перспективи та соціальні наслідки надання релігійним організаціям права засновувати світські навчальні заклади // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед.. ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 99-101; Мокієнко Михайло. Розвиток євангельських навчальних закладів в Україні: умови і здобутки // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 392-401.

[180] Марчишак А. Православна духовна освіта в Україні: стан та перспективи // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К.: Світ знань, 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 154-160; Васьків Андрій, Васьків Леся. «Недомагання» українського виховання в оцінці сучасної церковної публіцистики // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2007. – Кн.2. – С. 324-328; Решетніков Ю. Релігійна освіта в Україні: проблеми становлення // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 130-139; Чернишова Г.С. Вивчення православної культури у сучасній українській школі // Філософія, культура, життя. Міжвузівській збірник наукових праць. Випуск 23. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 219-221; Осадченко С., єпископ. Православная культура и перспективы развития отечественного образования // Філософія, культура, життя. Міжвузівській збірник наукових праць. Випуск 23. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 7-9.

[181] Яроцький П.Л. Філософський аспект паломницького туризму в Україні // Філософські нариси туризму: Науково-навчальне видання / За ред. докт.філос.наук, професора, члена-кореспондента НАН України Пазенка В.С. – К., 2005. - С. 251-258.

[182] Глушак А., Наумова М. Релігієзнавча освіта в Інтернеті // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодний. – К., 2001. – С. 106-107; Головащенко С. Деякі міркування з приводу методичного забезпечення викладання релігієзнавчих дисциплін // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 43-46.

[183] Наприклад: Туєшин О. Молодіжна організація «Пласт» в контексті проблем застосування християнських аспектів в процесі діяльності молодіжних товариств // Українське релігієзнавство. – 2008. – № 47. – С 147-154.

[184] Виговський Леонід, Вальчук Анатолій. Відродження обрядів і звичаїв українського народу як засіб пробудження його національної свідомості // Історія релігій в Україні. Матеріали VІІІ міжнародного круглого столу (Львів, 11-13 травня 1998 року) / Ред.кол.: М.Бандрівський, В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 1998. – Кн.2. – С. 44-45; Береза Роман. До питання сучасної класифікації народного вертепу на Львівщині // Історія релігій в Україні. Матеріали VІІІ міжнародного круглого столу (Львів, 11-13 травня 1998 року) / Ред.кол.: М.Бандрівський, В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 1998. – Кн. 2. – С. 16-17; Лисак Віра. Педагогічні аспекти народного календаря (звичаїв, традицій, обрядів) // Історія релігій в Україні. Матеріали VІІІ міжнародного круглого столу (Львів, 11-13 травня 1998 року) / Ред.кол.: М.Бандрівський, В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 1998. – Кн. 2. – С. 135-136.

[185] Филипович Л. Українські візії релігійної свободи і національної ідентичності // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 30-33.

[186] Яроцький П. Національно-культурна ідентифікація і конфесійна уніфікація як вияв особливостей релігієгенезу // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. № 14. – 2009. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К., 2009. – С. 33-39.

[187] Єленський В. Релігійна свобода і національна ідентичність: Україна // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 14-21.

[188] Кралюк П. Принцип свободи совісті в контексті націогенезу й національної ідентифікації // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 71-73.

[189] Здіорук С. Проблеми оптимізації релігійної свободи і національної ідентифікації в Україні // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 26-29.

[190] Шевченко В. Актуалізація української релігійної духовності в проблематичному зрізі внутрішньодержавного і загальноцивілізаційного поступу // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга друга: Прогнози релігійних прогнозів України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 48. – С. 109-135.

[191] Недзельський К. Суперечності релігійного життя та проблеми національної ідентифікації українського народу // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 79-84.

[192] Кулагіна Г.М. Релігійна та етнічна ідентичності за умов релігійної свободи України // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 64-68.

[193] Бабінський А. Плюралізм етнічних ідентичностей як чинник утворення паралельних православних ієрархічних структур в Україні // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 229-240.

[194] Бодак В. Католицька Церква про етнорелігійні виміри культури // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 247-254.

[195] Павленко П.Ю. Неохристиянський рух в Україні: погляд через призму свободи релігієвияву та національної само ідентичності // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 101-106.

[196] Черенков М. Антиномії релігійного і національного в соціально-богословській позиції українського євангельського протестантизму // Релігія і церква в сучасних українських реаліях. Зб.матер. наук.-практич.конференції «Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» / Ред.кол.: А.Колодний, Г.Попов. – К., 2007. – Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 199-204.

[197] Кияк С. Роль Української Церкви у формуванні духовної ідентичності українського народу // Християнство в Україні на межі третього тисячоліття / Ред.кол.: В.І.Кононенко (голова), Б.К.Остафійчук, С.М.Возняк та ін. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 35-40.

[198] Димитрій (Рудюк), архієпископ. Роль Православної Церкви у формуванні української ідентичності // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 89-91.

[199] Бабій М. Свобода совісті: методологічні засади філософського та релігієзнавчого осмислення // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів / Редкол.: відпов.редактор Бондаренко В.Д, члени редколегії: Волинка Г.І., Єленський В.Є., Закович М.М. та ін. – К., 2004. – С. 120-129; Яроцький Петро. Визнання релігійного плюралізму – фундамент свободи совісті // Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії. Наукове видання. Збірник наукових праць / Редактор А.Колодний. – К., 1999. – С. 67-72; Бабій М. Релігійна самореалізація особистості як практичний вияв свободи буття релігії // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодний. – К., 2001. – С. 24-27; Климов В.В. Місце Церкви у системі суспільних інституцій сучасної України як результат забезпечення релігійної свободи // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 36-42; Виговський Л.А. Свобода совісті як чинник переорієнтації функціональної ролі релігійних інституцій // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. – К., 2004. – С. 43-47; Маринович М. Релігійна свобода і прозелітизм: до проблеми співвідношення і визначення // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 55-57; Бучма О.В. Проблеми реалізації релігійної свободи в контексті глобалізаційних трансформацій сучасного суспільства // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. – К., 2004. – С. 142-145.

[200] Бабій М. Свобода совісті: православна, католицька, протестантська та ісламська інтерпретації // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. – К., 2002. – С. 66-70; Шупак М. Церква і права людини: католицькі й протестантські погляди, відображені в церковних документах // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 305-341; Фолиєва Татьяна. Проблема свободы совести в социальных доктринах религиозных организаций // Католицизм: традиція і сучасність. Матеріали VІІІ міжнародної молодіжної релігієзнавчої літньої школи / Наук. ред.. Л.Д.Владиченко, В.Л.Хромець. – К., 2010. – С. 112-118.

[201] Єленський В. Релігійна свобода: українська реальність і світовий досвід // Релігійна свобода і права людини: правничі аспекти. У 2 томах. – Т. 2. – Львів, 2001.. – С. 7-22; Бабій М.Ю. Проблеми свободи релігії в контексті релігійного багатоманіття України // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. – К., 2004. – С. 15-21; Бабій М. Свобода віросповідного вияву в Україні // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 46. – С. 79-90; Будагьянц Л.М. Свобода совісті як чинник розвитку українського суспільства // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації: Зб. наук. матеріалів / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед. ун-т ім.. М.П.Драгоманова; Редкол.: В.Андрущенка та ін. – К., 2007. – С. 87-91.

[202] Марчишак А.Р. Православ’я в умовах мультиконфесійного суспільства: український контекст // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 91-93; Яннулатос А. Східне православ’я і права людини // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 219-233; Гаракас С.С. Права людини з перспективи східного православ’я // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 234-248; Романідіс С.Д. Православні Церкви про державно-церковні стосунки і релігійну свободу // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 249-259; Браєн Гер Дж. Католицизм і демократія: конфлікт, зміни та співпраця // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 201-218; Вітті Дж., мол. Християнство і демократія в глобальному контексті // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 40-54; Курран Ч.Е. Релігійна свобода і права людини у світі та Церкві: християнська перспектива // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 342-369; Нельсон Дж.Р. Права людини у творінні та спасінні: протестантське бачення // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти: у 2 томах. – Т. 1. – Львів: Свічадо, 2000. – С. 260-273; Жукалюк М. Проект Закону про свободу совісті в оцінках Церкви адвентистів сьомого дня // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодний. – К., 2001. – С. 160-162; Решетніков Ю. Проблеми релігійної свободи в Україні (бачення євангельських християн-баптистів) // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. – К., 2001. – С. 152-155; Ганулич П.В. Релігійна свобода – сприятлива умова впливу Церкви на суспільство // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2004. – С. 21-24.

[203] Бабій М. Вільний релігієвибір людини як складний духовний процес // християнство доби постмодерну. Кол. Монографія / Українське релігієзнавство. – 2005. – № 3 (35). – С. 179-189.

[204] Горкуша О. Особистісна свобода і свобода релігії (проблема самоідентифікації) // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 73-79.

[205] Саган О., Павленко П. Місіонерство і національний фактор // Релігійна свобода. Міжконфесійні відносини в умовах суспільно-політичних трансформацій в Україні. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2005. – С. 128-135; Павленко Павло. Місіонерство і національне: нехристиянський аспект // Християнство і національна ідея. Науковий збірник / Ред.кол.: А.Колодний, П.Яроцький, М.Братасюк та ін. – Тернопіль, 1999. – С. 11-17.

[206] Маринович М. До проблеми сприйняття релігійної свободи і прав людини сучасною українською думкою // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 томах. – Т. 1. – Львів, 2000. – С. 7-16.

[207] Гладкий Сергій. Міжконфесійні стосунки в Україні в аспекті соціокультурної спадкоємності // Історія релігій в Україні. Матеріали VІІІ міжнародного круглого столу (Львів, 11-13 травня 1998 року) / Ред.кол.: М.Бандрівський, В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 1998. – Кн.2. – С. 61-63.

[208] Колодний А. Плюральність релігійного життя України // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга перша: Стан релігійного життя України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – № 46, 2008. – С. 211-219.

[209] Яроцький П. Екуменізм: стан, проблеми сучасного розвитку // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. М.Бабія. – К., 2002. – С. 37-41; Кисельов О. Екуменічні тенденції у відносинах християнських спільнот // Україна релігійна. Колективна монографія. Книга друга: Прогнози релігійних прогнозів України. – К., 2008. – Українське релігієзнавство. – 2008. – № 48. – С. 31-44; Ярмусь С. Екуменічний рух: історія і сьогоденні проблеми // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 167-174; Мартинюк Е. Екуменізм, конвергенція, єдність // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 26-36; Муха О. Екуменізм: філософське і суспільне бачення // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 94-98; Здіорук С.І. Міжконфесійний діалог як інструмент реалізації права на свободу совісті // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 13-17.

[210] Кралюк П. Релігійна толеранція і екуменізм як цінності новочасної Європи і українські реалії // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 208-212; Яроцький П. Український екуменізм: історичне підґрунтя, богословські проблеми, вимоги часу // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні. – К., 2001. – С. 7-15; Стоколос Н. Євангельське послання і українська культура (проблема порозуміння і співробітництва українських християнських церков) // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні. – К., 2001. – С. 130-134.

[211] Саган О. Діалог як визначальний чинник оптимізації міжконфесійних відносин в українському суспільстві // Релігійна свобода / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім.. Г.С.Сковороди НАН України, Укр. асоц. релігієзнавців, Центр реліг. інформації і свободи, редкол.: Колодний А.М (голов. ред..) [та ін.]. Спецвипуск – 2008: Теоретичні і практичні виміри оптимізації міжконфесійних відносин. – К., 2008. – С. 5-8; Яроцький П. Діалог релігій і культур як форма екуменічного діяння // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 90-97; Бабій М. Діалог у контексті міжконфесійних відносин: сутність і проблеми // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 43-50; Маринович М. Християнський діалог в Україні: сучасне та майбутнє // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 99-103; Любчик В.В. Міжконфесійна співпраця християнських церков в умовах становлення громадянського суспільства // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 59-61; Черенков М.М. Перспективи діалогу євангельських протестантів з християнами інших конфесій України // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства: науковий щорічник / За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К.: Світ знань, 2007. – С. 113-115.

[212] Яроцький П.Л. Православно-католицький діалог: проблеми і перспективи // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 97-102.

[213] Недзельська Ю.К. Погляд православ’я на міжконфесійний діалог та його вплив на життя мирян // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 94-96.

[214] Чупрій Л. Український екуменічний рух в світлі православно-католицьких та між православних відносин // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За заг.редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 134-140.

[215] Васьків А. Українська греко-католицька церква в системі сучасних екуменічних відносин (на матеріалах концепції екуменічної позиції УГКЦ) // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 109-115.

[216] Черенков М.М. Діалогічний потенціал українського протестантизму у взаєминах східної і західної християнських традицій // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 333-339.

[217] Любащенко Вікторія. Українські протестанти: ставлення до екуменізму // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 371-380.

[218] Ганулич П.В. Міжконфесійний діалог – основа духовної консолідації українського суспільства // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 17-19.

[219] Климов В. Міжконфесійний діалог як складова культурно-цивілізаційних відносин // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 269-279; Бодак В. Міжконфесійний діалог церков як діалог культур // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Збірник матеріалів за загальною редакцією В.Бондаренка, А.Колодного, М.Новиченка, В.Любчика. – К., 2004. – С. 205-214; Яроцький П.Л. Культурно-цивілізаційні аспекти міжрелігійного діалогу // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. Зб. № 3. За заг.ред. д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – К., 2009. – С. 232-244.

[220] Яроцький П. Культура й інкультурація в контексті міжрелігійного і міжкультурного діалогу // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. Відп. ред. – д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009. – Українське релігієзнавство. – 2009. – № 50. – С. 105-116.

[221] Арістова А.В. Ризики міжконфесійного діалогу // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович та ін. – К., 2007. – С. 36-38.

[222] Шевченко В. Візит Патріарха Московського і всієї Руси в Україну як іспит совісті її громадян на духовно-історичну зрілість // Релігійна панорама. – 2010. – №1. – С. 35-46; Маринович М. Проблеми православного світу у світлі візиту патріарха Варфоломея І // Релігійна свобода / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, Укр. асоц. релігієзнавців, Центр реліг. інформації і свободи, редкол.: Колодний А.М (голов. ред..) [та ін.]. Спецвипуск – 2008: Теоретичні і практичні виміри оптимізації міжконфесійних відносин. – К., 2008. – С. 90-92; Шутенко Н. Відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі у контексті державно-церковної політики // Релігійна свобода: науковий щорічник / Держ. ком. України у справах національностей та релігій. Державно-церковна політика в Україні як фактор формування громадянського суспільства. № 14. – 2009. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного і д.філос.н. О.Сагана. – К., 2009. – С. 183-185; Васьків Андрій, Грищенко Юрій. Екуменічний аспект візиту Папа Івана Павла ІІ в Україну // Історія релігій в Україні. Праці ХІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-24 травня 2002 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2002. – Кн. 2. – С. 86-90; Яртись Анатолій. «Я прийшов до вас з любов’ю і миром» підсумки державного візиту святішого отця Івана Павла ІІ в Україну 23-27 червня 2001 р.) // Історія релігій в Україні. Праці ХІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-24 травня 2002 року) / Ред.кол.: В.Гаюк, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2002. – Кн. 2. – С. 175-180; Гайковський М. Папа Іван Павло ІІ і Україна // Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні / За загальною редакцією А.Колодного, П.Яроцького, О.Сагана. – К., 2001. – С. 146-153; Цебенко Ірина. Перенесення резиденції Глави УГКЦ зі Львова до Києва і реакція РПЦ (за матеріалами періодичних видань) // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник / Ред.кол.: З.Білик, Я.Дашкевич, Л.Моравська. – Львів, 2006. – Кн. 2. – С. 494-500.

[223] Наприклад, Горкуша О. Визначення мети міжконфесійного діалогу як засіб його оптимізації // Релігійна свобода / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, Укр. асоц. релігієзнавців, Центр реліг. інформації і свободи, редкол.: Колодний А.М (голов. ред..) [та ін.]. Спецвипуск – 2008: Теоретичні і практичні виміри оптимізації міжконфесійних відносин. – К., 2008. – С. 63-69.

20-річний ювілей

не мій , а нашого Відділення релігієзнавства. Святкували у митрополитчих палатах Софії Київської, куди нас запросили відзначити наше свято вдячні колеги із Софійського заповідника, що в нас захищалися.

Дарувала свою останню монографію в обласні осередки УАР, гарно поспілкувалися з колегами

Захист докторської

не змогла не утягти у колеги Чеслава Невена з його стіни у ФБ. Просто фотка року!

Старокиївський “миколайчик”

Зимові свята ми пам’ятаємо з дитинства як, напевно, найбільш затишні й добрі. Не в усіх в родинах святкували релігійні свята, але була зимова казка теплих домашніх вечорів, коли бабуся й мама готують – і так запаморочливо-духмяно пахне! Коли можна цьому повчитися, знямати тепленький пиріжок прямо з пічки, послухати щось особливо сокровенне. Помріяти про щось очікуване, коли за вікном танцюють сніжинки…

Ми виросли, за вікном порідшали сніжинки, купити можна які завгодно смаколики, та й бабусі рідше живуть з нами… Але від нас залежить не втратити казку, втілити її в інших формах, передати дітям та збагатити її разом з ними. Рідний дух, родові традиції, родинні перекази найкраще продовжуються у співтворчості – нашої з нашими дітьми. Приготування до свята тут може бути не менш вагомим та цікавим, ніж воно саме. Наприклад, замість штовхатися з дітьми в супермаркетах, купуючи солодощі, краще зробити їх самим – всією родиною, хоча б із святкової нагоди порозкошувати родовим рецептом, вчинити спокусливий аромат свята вдома, разом сотворити нові смачні прикраси на родинний кулінарний шедевр.

Одне з перших зимових свят – святого Миколи. Я його дуже люблю – воно якесь особливо затишне-домашнє, не пафосне :). Від нас залежить, щоб воно було не солодкаво-гламурне, коли головне – які подарунки знайшлися. Щоб спілкування зі святим Миколою було справді змістовним , очікування на нього – дійсно сокровенним. Звісно, дуже добре, коли це відбувається у повній хаті дітлахів Це ж насамперед – дитяче свято, тож можна скористатися старокиївським рецептом «миколайчика», адаптованим до сучасних технологій та продуктів, – він простий, доступний для дитячих рук, а смакує й дорослим, як у дитинстві. Це швидка запіканка, яку смакували вдома за святковим столом, а потім вже обмінювалися коржиками-миколайчиками та обдаровували ними друзів та родичів.

Для виготовлення потрібні: мікрохвильовка, скляна для неї посудина (або керамічна) середнього розміру.

Продукти:

1. батон або інший білий хліб (по два шматка на людину);
2. яйця (по одному чи два, якщо невеликі, на людину), або молоко чи вершки, або варення з кислуватих фруктів (щоб скріпити/запікти хліб);
3. фруктові цукати (горстка на людину), або свіжі яблука або/і груши (по половинці на людину);

4. горішки арахіс або грецькі (горстка на людину);

5. корицю на кінчику ножа;

6. мед – по десертній ложці на людину (якщо додається варення, то вистачить вдвічи менше);

7. пару столових ложок столових олії,

8. цукрова пудра або кокосова стружка (якщо мед і варення, то пудру брати не варто).

Приготування:

1. кусні хліба порізати кубиками біля 1 см, покласти в посудину, туди ж покласти цукати (можна кольорові, некрупні), нарізані невеликими дольками яблука/груші, горішки. Трохи цукатів/дольок/горішків залишити для прикрашення готового миколайчика;

2. туди ж розбити яйця, або налити молока чи вершки, або додати варення, ретельно розмішати все з медом та олією, додати корицю;

3. поставити в мікрохвильовку на 5 хв. (якщо посудина більша – то на 8-10 хв.) на негрільовий сильний режим, готовність перевіряється так: виделкою подивитися, чи пропеклися яйця в середині – миколайчик має бути суцільний, як от бісквіт в торті;

4. вийняти, прикрасити зверху цукатами, дольками фруктів, горішками, присипати цукровою пудрою або (краще) кокосовою стружкою.

Такий готовий «миколайчик» виглядає як рум’яне сонечко зі сніжинковими візерунками, легко ріжеться на порції прямо в посудині, або порції вибираються великою металевою ложкою.

В старому Києві виготовляли «Миколайчик» трохи довше – в пічці у мисках, прикрашали цукатами із знаменитого київського «сухого» варення. Ще в нього запікали різні сюрпризи (монетки, каблучки, фігурки), по ним вгадували, що кому буде. Тільки, якщо хтось надумає класти подібні речі в миколайчик, котрий запікатиметься в мікрохвильовці, пам”ятайте: матеріал, з якого виготовлено сувенірчик, має бути дозволений для неї (не металевий!)

Хай всім вистачає мудрості, терпіння, натхнення організовуватися на спільну родинну творчість, хай Вам буде тепло й затишно з Вашими дітьми, у Ваших родинах. Добра і щастя всім добрим людям!

Чудові вишиванки від “Моєї Сорочки”

Вишиванки від "Моєї Сорочки"

У жовтні трапилася у нас дуже приємна несподівана подія. Я, а за мною й донька, взяли участь в конкурсі вишиванок на аватарках, який проводила компанія “Культурне відродження”, що має мережу магазинів “Моя Сорочка“. Це вперше і я, й вона були конкурсантками в такому жінрі , хоч фактично виграли все одно інтелектом - в мене 1-ше місце, а в доньки – друге.

Мало того, в листопаді зростаюча “Моя Сорочка” провела ще один конкурс – на 2-гу тисячу шанувальників, і його виграв мій чоловік ))))))), котрий виявився якраз отим двохтисячним другом. Дивовижно, як часом легко дається удача! Хай всім добрим людям щастить, особливо в тому. що для них найважливіше!

А чоловікову призову вишиванку привезли з “Моєї Сорочки” в День Подяки – привіз Ігор, з котрим в нас виявилось ще більше спільного, ніж ми думали

Велике ДЯКУЄМО! “Моїй Сорочці” – тепер це й наша родинна справа – пропагуємо гарного українського виробника товарів та послуг: справді дуже якісні вишиванки - для дітей і дорослих, молодіжні вишиті сукні, вишиті футболки, рушники, крайки, плетені паски й віночки та ін.

Роздуми про те, чим є для мене вишиванка

Відповіді переможців конкурсу “Засвіти сорочку”

Moya-Sorochka з 5 жовтня 2011 р. о 12:12

Ольга Недавня (1-е місце)

наш прапор

1. Особисто для мене вишиванка – це прапор. Авжеж, якщо це успадкована сорочка, або вишита люблячою людиною, вона є потужним оберегом. У будь-якій вишиванці може бути закодована мудрість предків, побажання доброї долі, навіть герб роду. Зрозуміло, мені подобаються вишиванки як естетична річ, подобаються на собі й інших. Разом з тим, в наш час у вишиванках не завжди розслабишся , їх носити – це дуже відповідально: вони зобов’язують, у вишиванці не посидиш у транспорті, коли ноги стомились, а поряд – старша людина. Жінкам – ніяково закурити, чоловікам – відморожено пройти повз якесь неподобство, молоді – дудлити пиво під попсу. Власне, вишиванки «підтягають» кожного з нас до тієї людської й національної гідності, котру доводиться щодня відвойовувати (у тому числі й у себе, у власної ліні) – у великому й малому. Отже, одягти вишиванку – це, свідомо чи неусвідомлено стати прапором української ідентичності. Прапором війська великого, але, поки що, частково – переляканого й розпорошеного, частково – замороченого совковим спадком та постколоніальною пропагандою, частково – забитого щоденними проблемами. Але такого, що ще може розкрити свій потенціал господарів власної землі, власної справи, долі й Батьківщини. І в цьому йому здатні допомагати всі українські символи, адже, як стверджує психологія, виховання оточуючим середовищем безумовно діє. Людина, підростаючи, що бачить навколо себе, те й сприймає як звичайне, звичне, таке_як_має_бути, а відтак – притаманне, своє, власне. Тому я стараюся частіше одягати вишиванку сама й агітувати інших, так само роблять й інші мої рідні. Щаслива мати чоловіка-однодумця, котрий, будучи українським бардом, співає у вишиванках українські героїчні пісні на святах, відпочинку та на українських патріотичних акціях. Щаслива успішно передавати наш світогляд доньці, котра пропагує вишиванки серед однокласників та гаврошить в них на акціях поруч з нами або зі своїми колегами-пластунами.

Прапор носити буває клопітно , але це – справді вартісно.

2. Назва бренду молодіжної української моди: мені подобається «Шануймося!» Мало в яких мовах є такий зворот. Українцям він потрібен як нікому, і особливо – молоді, потрібен у віднаходженні їхнього власного образу і стилю: зовнішності, поведінки, освоєнні світу та творенні його кращим.

Також може бути «Звитяга», «Гонорова скриня», « Рідне вбрання», «Рідна лінія» або «Рідні лахи» .

3. Якби я могла замовити щось у талановитого дизайнера – я б замовила не собі, а дитині, бо саме молоді люди можуть бути найбільш переконливими пропагандистами між однолітків вишуканого українського стилю. А з огляду на міру практичної доступності тих чи інших подібних речей, це, мабуть, були б чобітки – такі, котрі можна було б носити і влітку, і в міжсезоння. В них були б зручні практичні – невисокі – підбори (щоб можна було в них і танцювати в будь-яких умовах, як от в Мамаєвій слободі чи в «Країні Мрій», і на будь-якій громадянській акції швидко пересуватися при потребі), колодка з м’якої шкіри в один шар, а верх – з цупкої тканини, вишитий, широкий й невисокий (щоб можна було одягати і зі спідницею різного фасону, і заправляти туди штани). Кольори – червоно-чорний, чорний знизу і менше, а по червоному – вишивка з тризубами.

Якщо ж взуття не можна було б замовити, то я б замовила жакет з вишивкою, стилізований під старокиївський (в талію, талія на місці, вільні пройми та рукави, до середини стегна, двоколірний – пошитий так, що можна одягати і на лице, і «на виворіт», всі шви йшли в середину). Він був би з одного боку – чорний з різнокольоровою вишивкою, а з іншого могла б бути гобеленова золотиста тканина. Старокиївські мотиви вишивки включали розетки зі свічок каштанів (переплетені на кшталт візерунків у титлах старовинних літописах чи на оздобленні інтер’єру святої Софії), де квіт виконувався у формі тризубу – я ще застала в бабусі такі зразки.

Власне, описані речі – саме такі, універсальні, в українському стилі, практичні чобітки та жакети – я б запустила у виробництво та замовляла б для продажу, якби професійно займалася такою справою, бо таких товарів на ринку зовсім небагато, на відміну від вишиванок, і самим пошити їх дуже складно, а без відповідних необхідних доповнень вишиванки та спідниці чи штани не складають завершений органічний образ.

Я дуже рада, що є такі люди, як Ви, котрі обрали своєю справою українські речі. Це – не просто бізнес, Ви робите велику суспільно важливу справу. Ми, до речі, Ваші сусіди по мікрорайону нововідкритого магазину, і в будь-якому разі будемо Вас рекомендувати друзям і знайомим, та можемо взяту якусь посильну участь у рекламі Вашої справи – як такі, що володіємо словом.

З подякою за цей конкурс “Моїй Сорочці” і з побажанням успіхів у бізнесі та усьому іншому, Ольга Недавня.

Каплички з українськими прапорами

Ось ця (привезена з цьоголітнього родинного відпочинку в Яремче) найулюбленіша буде перлиною моєї колекції:

А ця, на жаль, поки не знаю де саме, хто пізнає, підкажіть, будь ласка, в коментах

Мою статтю “Містика київських потопів” з Дзеркала тижня включили в тести ЗНО з української :)

А я ще дивувалася небувалій для відносного літнього затишшя відвідуваності свого блогу. А ось як, виявляється, я стала відомою всім випускникам, і протягом наступного навчального року сподоблюся також – всім школярам випускних класів, що будуть готуватися до ЗНО на тестах цього року: http://svitslova.com/mova/test-2011-1/1910-test-2011-1.html?start=5

Треба буде Катерині Щоткіній зателефонувати, чи з дозволу ДТ в тести мою статтю скомунізділи. Не заздрю бідним дітям , там звороти є такі, що не відразу й завдання виконаєш. Утім, я рада, що молоде покоління хоч в такій спосіб познайомилась з київськими переказами